Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

126 126 попередження й припинення епідемічних хвороб; 11) про внутрішній розпорядок на ярмарках, ринках і базарах, про час відкриття й закриття торговельних і промислових закладів у святкові дні, а також про торгівлю міцними напоями; 12) про заходи безпеки й порядок руху по вулицям, рікам і каналам; 13) про охорону порядку в публічних місцях [3, С. 450]. Обов’язкові постанови, прийняті думою, не повинні ні в чому суперечити існуючим законам і затверджуватися губернатором. Спостереження за точним виконанням постанов покладалося на поліцію. Винні у порушенні постанов віддавалися до суду. Заміщення посад голови, його заступника, секретаря і членів управи здійснювалося шляхом проведення виборів. Виконання обов’язків секретаря думи могло бути покладено на секретаря управи. Результати виборів затверджувалися губернатором або міністром внутрішніх справ. В разі не затвердження проводилися повторні вибори, і якщо знову обрані особи не будуть затверджені, то посади, які залишаються вільними, заміщаються наказом губернатора чи міністра. Голова, його товариш або помічник голови й члени управи вважаються такими, які перебувають на державній службі. Звільнення їх від служби до завершення виборного строку здійснюється владою, яка затверджувала або призначала їх до посад. Строк служіння голови, його товариша, помічника голови й членів управ – чотирирічний. Строк служіння міського секретаря визначається думою. Через кожні два роки половина членів управи вибувала по черзі. На вивільню вальні посади можуть бути знову обрані або призначувані вибулі з них особи. На користь міського поселення встановлюються наступні збори: 1) оцінний з нерухомого майна; 2) з документів на право торгівлі й промислів; 3) із трактирних закладів, постоялих дворів і продовольчих крамниць; 4) з візницького промислу; 5) з коней і екіпажів приватних осіб; 6) із собак, і 7) з перевізного промислу. Оцінного збору не підлягали імператорський палац з майном, нерухоме майно Кабінету Його Імператорської Величності; удільні будинки, казенні будинки, зайняті урядовими закладами; казенні будинки або частини будинків, відведених під приміщення офіцерів, чиновників і нижчих чинів, що входять до складу