Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

90 90 На відміну від сьогоднішнього дня, підрозділи в суспільстві офіційно мали не однакові права, голосувати пускали не всіх. У 1839 році на виборах до Миколаївської думу брали участь лише купці і міщани, іншим же було відмовлено. Для показовості, в 1860 році право голосу мали 4170 осіб, з них 39 почесних громадян, 254 купця і 3877 міщан. Причому, потрібно відзначити, що обирати міського голову і гласних, тобто депутатів, могли тільки обрані з цього списку. Відсівали число щасливчиків, що мають голос, особливо уважно. Так що бюлетені підраховувалися куди швидше колишнього! Правда, тоді ніяких бюлетенів не було, голосували чорно-білими шарфами, які поміщали в урну. Чорний колір, означав незгоду, білий, відповідно, навпаки. Щасливі виборці спершу обирали голову, а потім мали право віддати перевагу шістьох гласних, бургомістра магістрату, чотирьох поліцейських, оцінювачів нерухомого майна, словесних суддів, піклувальника лікарні та квартирну комісію. Ті ж, у свою чергу, посаду займали протягом 3 років. Дивною була сама процедура виборів. Спершу голосують зобов'язані були присягнути в церкві, тримаючи в руках Євангеліє. Неявившихся виборців