Улас Самчук

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Біографічний нарис голови Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професора Петра Кралюка присвячений одному з найвизначніших письменників України – Уласу Самчуку. Його творчість широко відома серед української діаспори, але на жаль, на теренах України популярність творів письменника не відповідає рівню його таланту. Справа в тому, що значна частина життя Самчука пройшла за межами України. Лише на початку XXI століття його творча спадщина стала повертатися на батьківщину.

Автор книги «Улас Самчук» (Харків: Орбіта, 2023) розповідає про життєвий шлях письменника і аналізує його твори. Цікаво, що біографія Самчука сприймається як справжній пригодницький роман. Він народився у невеличкому селі на Волині, що у той час входило до складу Російської імперії, а потім - Польської держави, навчався в гімназії, мріяв про університет, але так сталося, що майбутнього письменника змусили вступити до лав польського війська, потім він потрапив до Германії. Так розпочинаються подорожі Уласа Самчука країнами Європи та перші творчі пошуки власного літературного стилю.

Улас Самчук – автор шістнадцяти романів та інших творів. Зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», стверджували, що він відкрив європейцям досі невідому Україну. Після виходу з друку роману-трилогії «Волинь» літературні критики вважали його талант рівним таким корифеям як Джон Голсуорсі або Франсуа Моріак. Улас Самчук одним із перших розповів про трагедію голодомору в Україні у романі «Марія». У передмові до роману «Юність Василя Шеремети» він написав: «Хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю».

Видання, що поповнило фонди Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека та ще 31 бібліотеки Миколаївщини від Український інститут книги, відкриє для вас яскраву і незвичайну особистість, талановитого письменника.

Запрошуємо поринути у світ творів Уласа Самчука!

#УІК #МиколаївськаОУНБ

#КультурноМистецькийПроєкт2023

Творчість Сергія Жадана

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

«Я хочу, щоб мене читали, а не вивчали.»

Сергій Жадан

Український інтелігент, чутливий та експресивний, автор різкої поезії та чесної прози Сергій Жадан промовляє про те, що близько кожному серцю, і не лишає читачу шансів на байдужість. Про його творчість і не тільки говорили 18 вересня учасники засідання розмовного клубу «СловоТворення» у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

Його емоційна, задумлива і часто зворушлива поезія викликала інтерес присутніх. Але найбільший літературний феномен Сергія Жадана – це мова його поезій. Їй притаманний специфічний ритм із риторичними зворотами, перепитуваннями, повторами, часте використання ненормативної лексики, навмисне і усвідомлене, епатажність, що є імпульсом для суспільних і культурних змін. Крім того, автор у своїх творах використовує біблійну, політичну, військову та тюремну лексику. А про те як все це поєднано у творчості Сергія Жадана ви дізнаєтесь, ознайомившись з його поетичними та прозовими творами.

Наступного тижня ми запрошуємо вас до розмови про природні чудеса та найцікавіші туристичні локації Миколаївщини.

Чекаємо на вас щосереди о 12:00 в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека за адресою вул. Маріупольська, 9.

З нами цікаво!

#Слово #словотворення #розмовний_клуб #українська_мова

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека розпочинає рубрику «Перейменування об’єктів топонімії. Миколаївщина»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

26 липня 2024 р. начальник Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім підписав розпорядження № 273-р «Про перейменування об'єктів топоніміїї». Відповідно до статей 2, 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 8 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», Указу Президента України від 06 травня 2024 р. № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08 травня 2024 р. № 3684-ІХ на Миколаївщині затверджено нові назви для 411 вулиць та провулків.

Повний список перейменованих топонімів можна переглянути за покликанням https://mk.gov.ua/printpage.php?doc_id=18104

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека розпочинає рубрику «Перейменування об’єктів топонімії. Миколаївщина», де ми будемо знайомити вас зі змінами, що відбулися у назвах вулиць, провулків, парків, скверів Миколаївської області. Розпочнемо з обласного центру – Миколаєва, вулиці Дмитра Кременя (колишня вул. Молодогвардійська).

Коротка довідка: Дмитро Кремінь (1953-2019) – заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, поет, публіцист, педагог, перекладач, есеїст. Народився на Закарпатті, та Миколаївщина з 1975 р. стала його другою Батьківщиною. Очолював Миколаївську обласну організацію Національної спілки письменників України у 2011-2018 рр. Автор 30 поетичних книжок, великої кількості творчих портретів діячів культури, науки, техніки, есе.

«Городянин року – 1999» у номінації «Мистецтво» щорічної загальноміської програми «Людина року. Городянин року», «Людина року Миколаївщини» (2008, 2016). Почесний читач Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки.

#перейменування #деколонізація #Миколаївщина #топоніми

Управління культури, національностей та релігій Миколаївської ОДА КУЛЬТУРА МИКОЛАЇВЩИНИ

95 років від дня народження Алли Горської (1929-1970)

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

18 вересня 2024 року виповнюється 95 років від дня народження талановитої української художниці, яскравої представниці руху шістдесятників, дисидентки, громадської діячки та правозахисниці Алли Горської (1929-1970).

Сповнена драматичних подій історія Алли Горської болісно перегукується із сьогоденням: за життя – заборони й демонтажі робіт, виключення зі Спілки художників, переслідування з боку КДБ, а згодом і жорстоке вбивство; тепер – знищені російськими окупантами мозаїчні панно художниці в Маріуполі – композиції «Боривітер».

Творчість Горської ґрунтувалась на традиціях київської академічної школи, народному мистецтві, українському авангарді 1920-х. Вона створювала масштабні мозаїки і панно, картини, костюми і декорації до вистав. Її роботи прикрашали будинки і гастрономи у Донецьку, Маріуполі і в Києві.

Декілька фактів з життя та творчості художниці:

-Народилась у творчій родині – батько – кінодіяч Олександр Горський в різні часи очолював Ленфільм, Ялтинську, Київську й Одеську кіностудії, театр-студію кіноактора на кіностудії імені Олександра Довженка. Мати – художниця костюмів.

-Разом зі своєю матір'ю 11-річна Алла пережила в оточеному нацистами Ленінграді дві блокадні зими.

-У 1943 році родина Горських переїхала до Києва, у 1948-му Алла, після закінчення з золотою медаллю середньої школи, вступила до Київського державного художнього інституту.

-У 1952 році Горська одружилася з молодим викладачем художнього інституту Віктором Зарецьким, з яким вони згодом створили багато спільних робіт.

Вийшло друком історичне видання «Очаківська старина» – антологія джерел з історії міста Очакова з кінця XVIII до початку ХХ ст.

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Друзі! Знайомимо вас з унікальною краєзнавчою новинкою від видавництва Ирина Гудым, що вже чекає на книжкових поличках в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека!

У 2024 р. вийшло друком історичне видання «Очаківська старина» – антологія джерел з історії міста Очакова з кінця XVIII до початку ХХ ст. Авторами-упорядниками книги стали миколаївські краєзнавці, кандидати історичних наук Володимир Щукін та Андрій Павлюк. Альманах є своєрідним продовженням однойменного видання 2016 р., але зараз це книга-білінгва українською та англійською мовами.

Як зазначили автори-упорядники в передмові, «на жаль, повсякденне громадянське життя міста часто залишалося в тіні його героїчної воєнної історії». Тому для відтворення максимально повної картини історії міста у книзі вміщено фрагменти дорожніх записок, описів, історичних творів вітчизняних та зарубіжних авторів, статистичні матеріали, архівні документи та інші джерела, зокрема легенда про участь у штурмі Очакова барона Мюнхгаузена як показник популярності і значущості міста.

Антологія адресована дослідникам-краєзнавцям, а також усім, хто цікавиться історією рідного краю. Запрошуємо до ознайомлення!

#Книжкові_Новинки_МОУНБ #Книжкові_Дарунки_МОУНБ #даруй_книгу

Нобелівська премія з літератури 1973 р. Патрік Вайт (1912-1990)

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Романіст і драматург Патрік Вайт (1912-1990) був першим австралійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури. У творах прозаїка знайшли своє віддзеркалення соціальні проблеми австралійського суспільства другої третини ХХ ст. Він показав, що у період небувалого для Австралії підйому «загального благоденства і добробуту» моральність і духовність залишалися поза межами життя.

Патрік Віктор Мартиндейл Вайт народився у родині землевласника в Лондоні, де під час подорожі перебували батьки. Школу відвідував спочатку у Сіднеї, з 13 років вчився в Англії у привілейованій школі – Челтенхемпському коледжі, який назвав «англійською в’язницею». Повернувшись в Австралію, працював ковбоєм і найманим робітником на вівчарських фермах.

У 1932 р. Патрік Вайт вступив до Кембриджському університету, де вивчав англійську, німецьку, французьку літературу. Там він почав писати художні твори. У 1935 р. вийшла його перша книга – збірник віршів «Орач», перший роман «Щаслива долина» (1939), присвячений епізодам з фермерського життя, роман «Ті, що живуть і мертві» (1941), де зображені різні соціальні верстви Лондона 1910-1930 рр.

Під час Другої світової війни служив у розвідці британських військово-повітряних сил у Африці, Греції та на Близькому Сході. Після війни письменник повернувся до Австралії, купив ферму у передмісті Сіднею, де розводив породистих кіз і собак, вирощував на продаж квіти й овочі, а пізніше зосередився на літературній творчості. Письменник також брав активну участь у захисті прав аборигенів, в антивоєнних маршах та протестах проти руйнування пам’яток австралійської природи. Уже в поважному віці та хворий, Вайт поставив умову: якщо будівельні корпорації не припинять тиск на довкілля Сіднея, він залишить Австралію. Його голос почули – і зелену красу було збережено.

Книги Констянтина Григоренка «Ізюм. Зруйнований, але не скорений» та Дарії Бури «Місто-герой Харків. 28 історій незламності»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Літературно-художне видання Констянтина Григоренка «Ізюм. Зруйнований, але не скорений» (Харків : Видавництво Фоліо, 2023) є хронікою подій міста Ізюм Харківської області, що перебувало під російською окупацією від початку квітня до вересня 2022 р. У книзі зібрано документальні свідчення очевидців, інтерв’ю з керівниками місцевих органів влади, статті з газет та дописи із соцмереж про трагедії людей, проблеми забезпечення життєдіяльності міста та дії влади. Автор описав події трьохтижневого протистояння міста росіянам, що дало українським військовим час на підготовку фортифікаційних оборонних споруд на сході та на південному сході від міста. Видання містить спогади працівників Національної поліції України, які знаходили масові поховання та чисельні катівні, що облаштували окупанти у містах Харківщини.

«У місті Вовчанськ перебували сім громадян Шрі-Ланки, які були студентами Куп’янського медичного коледжу. Після того, як окупанти зайшли до міста, вони (студенти) намагалися вийти до Харкова. Їх затримали та помістили в камеру у Вовчанську, катували…», – згадує голова Національної поліції України І. Кліменко.

Книга написана передусім для того, щоб якомога більше людей дізналися правду про жахи війни, жорстокість російських загарбників і запеклу боротьбу українського народу.

Книга Дарії Бури «Місто-герой Харків. 28 історій незламності» (Харків: «Орбіта», 2023) містить двадцять вісім коротких історій українців про перші дні війни, які обороняли Харків та його околиці. Це спогади мешканців міста про мирне життя, куди жителі російського Бєлгорода їздили на вихідні за одягом, продуктами та розвагами.

24 лютого 2022 р., прорвавши кордон на пункті пропуску «Готівка», росіяни пішли у наступ на Харків та були переконані, що харків’яни зустрінуть їх братерськими обіймами, але натомість, побачили супротив українського цивільного населення, яке взяло в руки зброю, щоб боронити свої землю від ворога. Відстоюючи своє місто в часи суворих випробувань городяни продемонстрували, що здатні на взаємодопомогу, співчуття та підтримку одне одного. Видання доповнено численними фотографіями.

Авторка книги Дар’я Бура – журналістка, радіоведуча, яка чотири роки працювала в зоні АТО/ООС як воєнна кореспондентка.

235 років від дня народження Джеймса Фенімора Купера

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

15 вересня виповнюється 235 років від дня народження Джеймса Фенімора Купера (1789-1851), американського письменника, романіста та сатирика, одного із засновників жанру авантюрного роману.

Джеймс Фенімор Купер народився у м. Берлінгтон штат Нью-Джерсі, у дитячому віці був перевезений до селища Куперстаун, заснованого його батьком Вільямом Купером. У чотирнадцять років він вступив до Єльського університету, але, не закінчивши його, вирушив на морську службу (1806–1811) на озері Онтаріо. Цей досвід став основою для написання роману «Слідопит, або на берегах Онтаріо» та документальної книги «Історія флоту Сполучених Штатів» («The History of the Navy of the United States of America», 1834). Дослужившись до офіцерського звання й отримавши у спадок маєток, він повністю присвятив себе літературній діяльності.

Творчому спадку Джеймса Фенімора належать 33 романи, в яких зображено реалії тогочасного американського суспільства. Ці твори принесли письменнику справжній успіх – критики називали Фенімора Купера «американським Вальтером Скоттом». Його романи можна поділити на історичні («Шпигун» («The Spy», 1821), «Браво» («The Bravo», 1831), морські («Лоцман» («The Pilot», 1823), «Червоний Корсар» («The Red Rover», 1828), «Два адмірали» («The Two Admirals», 1842), сімейні хроніки («Землемір» («The Chain bearer or The Little page Manuscripts», 1845), «Червоношкірі»(«The Red skins or Indian and Injin: Being the Conclusion of the Little page Manuscripts», 1846) та ін.

Однак, головне місце в творчій спадщині Купера належить «Повістям про Шкіряну Панчоху» – циклу з п’яти романів, над якими письменник працював два десятиліття: «Піонери» (1823), «Останній з могікан» (1826), «Прерія» (1827), «Слідопит» (1840) i «Звіробій» (1841), які були неодноразово екранізовані в різних країнах світу, починаючи з 1909 р.

День борщу в Україні!

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Друзі, у продовження рубрики «Гастрономічний календар»,

повідомляємо, що 14 вересня відзначається

День борщу в Україні!

«Борщ – рідка страва, яка вариться з нарізаних буряків, капусти із додаванням картоплі і різних приправ» (за «Тлумачний словник української мови» (Харків : Видавництво "КСД", 2010). Це основна перша страва української кухні, яку готують в усіх її регіонах і яка набула міжнародного визнання.

Перша задокументована згадка про український борщ датується 1584 р. – у своїх щоденниках про страву згадав німецький торговельний агент Мартін Ґруневеґ. 17 жовтня 1584 р. його купецька валка доїхала до Києва й зупинилася на ночівлю над річкою Борщівка – саме так назвав її торговець у своєму щоденнику. Це була нинішня річка Борщагівка, що дала назву сучасним західним околицям Києва.

З першої половини XVII ст. з’являються прізвища, похідні від слова «борщ»: Борщовський, Борщ, Борщенко. У словнику української мови Бориса Грінченка 1907 р. є понад десяток слів, які теж виникли від назви страви: борщичок, борщисько, борщувати, борщівниця тощо.

В українській мові є низка сталих виразів, приказок і приспівок про борщ:

-Впав у біду, як курка в борщ.

-Дала борщу такого, там аж туман з моря котився!

-Де багато невісток, там дуже борщ солоний.

День українського кіно

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Вітаємо усіх причетних до кіногалузі та чисельних шанувальників кіномистецтва з Днем українського кіно, яке відзначають щорічно у другу суботу вересня. У 2024 р. цей день припав на 14 вересня.

Український кінематограф збагатив скарбницю всесвітньої культури непересічними творами, що відображають самобутність українського народу, його національний колорит і глибину характеру.

Пропонуємо до вашої уваги декілька цікавих фактів з історії українського кінематографу:

-Історія українського кіно розпочалася в Одесі і Харкові. Наприкінці ХІХ ст. у 1893 р. механік Одеського університету Йосип Тимченко сконструював кінознімальний та кінопроєкційний апарати. Зверніть увагу, що ця подія відбулася на три місяці раніше за Едісона й більше ніж за рік раніше від братів Люм’єрів, адже саме їх вважають батьками світового кінематографу.

-У вересні 1896 р. у Харкові було знято перший фільм. Тоді фотограф Альфред Федецький зняв декілька короткометражних документальних сюжетів.

-Першій публічний кіносеанс в Україні відбувся 2 грудня 1896 р. у приміщенні Харківського оперного театру (наразі Харківська обласна філармонія).

-Ігрові стрічки з’явилися в Україні у 1907 р., з 1909 р. почали випускатися комедії, драми, водевілі з репертуару та у виконанні акторів українських театрів: «Шельменко-денщик», «Москаль-чарівник», «Ніч перед Різдвом».