Микола Миколайович Аркас: життя, творчість, діяльність. Додатки.

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Хіти: 4902

 

 

ВІДБИТКИ З ДОКУМЕНТІВ

 

ІЗ ФОНДІВ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, СТАТТЯ З “МИКОЛАЇВСЬКОЇ ГАЗЕТИ” ЗА 15 БЕРЕЗНЯ 1909 РОКУ, ФОТОІЛЮСТРАЦІЇ ЗІ ВСТУПНОГО СЛОВА В.Г. САРБЕЯ ДО “ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСІ” М.М.АРКАСА (1991 р.), З “РОДИННОЇ ХРОНІКИ” М.М.АРКАСА-МОЛОДШОГО (ОНУКА), ФОТОІЛЮСТРАЦІЇ О.В.НІКОЛЕНКА ТА А.В.КУЗЬМИНА, ОКРЕМІ ПОЕЗІЇ М.М.АРКАСА-МОЛОДШОГО (ОНУКА).

 

 

 

ОДНЕ З ПЕРШИХ ГАЗЕТНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ У м. МИКОЛАЄВІ ПРО ПЕРЕДЧАСНУ КОНЧИНУ МИКОЛИ МИКОЛАЙОВИЧА АРКАСА

 

 

ДНЕВНИКЪ

 

Н.Н.АРКАСЪ. Третьяго дня скоропостижно скончался почетный мировой судья, гласный думы и видный общественный дъятель ст. сов. Н.Н.Аркасъ.

Покойный происходилъ изъ дворянъ Херсонской губ. и принадлежалъ къ аристократической семьъ, въ свое время изаестнаго боевого офицера и впослъдствіи главного командира Чернаморскаго флота и портовъ Чернаго моря генералъ-адъютанта, адмирала Н.А.Аркаса. Первоначальное свое образованіе Н.Н. получилъ въ одесской гимназіи и затъмъ, окончивъ Новоросійскій университетъ, поступылъ на службу по морскому министерству и состоялъ въ должности адъютанта при покойномъ своем отцъ, а послъ смерти послъдняго,при вице-адмиралъ Манганари. Вскоръ, однако, покойный покинулъ эту должность и, причислившись къ морскому ведомству, долгое время состоялъ чиновникомъ особыхъ поручений, а съ 1892 г. поступилъ въ должность почетнаго мирового судєи, въ каковой и состоялъ до послъдних дней своей жизни. Изъ знаковъ отличія Н.Н.Аркасъ имълъ ордена св. Анны и Станислава 3 ст., медали: въ память турецкой войны и царствованія Александра III. По выборамъ покойный состоялъ въ теченіи 18 лътъ командиромъ мъстнаго ръчнаого яхтъ-клуба (заснованого 12 серпня 1887 року – В.Ш.), гласнымъ думы и др.

Покойный, какъ передаютъ его близкіе, долгое время страдалъ склерозомъ, но болъзнь свою тщательно скрывалъ. Въ злополучный день Н.Н. по обыкновенію занимался въ своемъ кабинетъ и жаловался на легкое недомоганіе. Въ 11 часовъ утра говорилъ своему сыну о боли въ груди. Ему предлагали послать за врачемъ, но онъ отказался. Въ 12 ч. съ нимъ сдълался первый припадокъ, который повторялся затемъ нъсколько разъ, а  въ 2 ч. онъ скончался на 56 году жизни.

Въ лицъ Н.Н.Аркаса мъстное общество потеряло полезнаго дъятеля и благотворителя.

Кромъ своихъ различныхъ многосложныхъ обязанностей Н.Н.Аркасъ занимался литературой и особенно украинской. Въ прошломъ году имъ былъ изданъ большой его трудъ на украинскомъ языкъ «История Украины-Руси», который въ теченіи года разошелся первымъ изданіемъ среди любителей Малороссіи и въ этомъ году предполагалось второе изданіе. Шевченковская «Катерина» была имъ превращена въ оперу, которая шла во всъхъ крупныхъ городахъ Россіи, а въ тоже время въ Николаевъ и въ последний разъ – двъ недели тому назадъ. Его перу пренадлежитъ также нъсколько романсовъ. Последним дътищем Н.Н.Аркаса было учрежденіе въ Николаевъ общества «Просвіта», которымъ онъ живо интересовался и развивалъ его.

Послъ покойнаго остались ръдкая украинская библіотека, коллекція дорогихъ картинъ и портретовъ.

Вчера, въ 6 час. вечера, въ домъ у гроба покойнаго была совершена панихида, на которой присутствовали г.Николаевскій градоначальникъ В.М.Зацаренный съ супругою, много друзей и знакомых почившаго Н.Н.Аркаса. Панихида была совершена въ соборе настоятелемъ Адмиралтейского собора о. Доримедондомъ Твердымъ; пъли хоры Черноморскаго флота и «Просвіты». Среди многочисленныхъ вънков, возложенных на гробъ покойнаго, были отъ мъстнаго и одесскаго Чернаморскаго яхтъ-клубов и командора последняго – барона Масса, общества «Просвіта» и редакціи кіевской газеты «Рада».

 

 

 

.. По случаю смерти Н.Н.Аркаса, состоявшаго командором Николаевскаго ръчного яхтъ-клуба, общее собраніе членовъ послъдняго, назначенное на сегодня, переносится на воскресенье, 22 марта.

 

 

 

Николаевская газета. –

1909. – 15 березня

(за ст.ст.).

 

 

 

 

ОКРЕМІ ПОЕЗІЇ МИКОЛИ МИКОЛАЙОВИЧА АРКАСА-МОЛОДШОГО (ОНУКА)

 

НАД УКРАЇНОЮ

 В безменно-темному просторі,

Де вітер спить, дрімають зорі.

У північ тихо місяць плив

Та вниз задумано глядів.

І бачив тло степове скрізь,

Тернів кудлатих мутну слизь

І, срібним мерехтом облитий,

Рік широкої тор битий...

Над Диким полем місяць плив

І вниз задумано глядів...

28.V.1931 р.

Ржевніце.

 

 

УТЕЧА

Лишивши всі думки свої

На опустошеній Вкраїні,

Через степовища глухі

В тряській розхлябаній берлині

Мазепа їхав мовчазний;

А поруч з ним блідий, сулений

Карло, спеленутий в пов‘язки,

Від болі морщачись, лежав

І неспокійно із каляски

Лани степові оглядав...

8. VI.1931 р.

Ржевіце.

З “Родинної хроніки”. – С.44,41.