Ярема Петрович Гоян - український прозаїк, журналіст, видавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
/ 0
- Деталі
- Хіти: 48
Ярема Петрович Гоян народився 11 липня 1940 р. в с. Долішнє Залуччя на Івано-Франківщині в селянській родині. Батько – Петро Васильович – був депутатом Народних зборів Західної України у Львові (1939), воював на фронті. Після війни був одним з організаторів місцевої «Просвіти» – завідував сільським клубом і бібліотекою, створив сільський театр і хорову капелу. Мати – Олена Іллівна – рідна сестра народного художника України Василя Касіяна.
Ярема Гоян у 1956 році закінчив середню школу, а 1964-го – факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Ще до навчання в університеті він працював у районній газеті «Колгоспник» («Голос Покуття»), а потім у львівських газетах «Ленінська молодь» і «Вільна Україна».
Після закінчення університету служив у війську.
З 1967 року Ярема Гоян був власним кореспондентом газети «Радянська Україна» (нині «Демократична Україна») у Львові. Після переїзду до Києва у 1975 році очолив її літературно-мистецький відділ, де авторами у той час були провідні українські письменники – Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Іван Драч.
1984 року Ярему Гояна прийняли до Національної спілки письменників України.
Найяскравіше талант Гояна як письменника, організатора творчого колективу розкрився у видавництві «Веселка», яке він очолив наприкінці 1980-х років.
За часи його керівництва (майже чверть століття) вийшло друком сотні дитячих книжок різних авторів. Важливе місце серед видань займали твори Тараса Шевченка, загальний тираж яких склав майже 15 мільйонів примірників.
Так, вперше через 130 років після створення 1991 року побачив світ «Буквар» Тараса Шевченка. Особливою подією в українській книговидавничій справі стало академічне видання «Кобзаря» (1998) з ілюстраціями Василя Касіяна.
2006 року як «виквіт одного роду» з’явилась унікальна літературно-мистецька книга «Пророк», у якій ілюстрації Василя Касіяна поєднались з художнім словом Яреми Гояна.
1998 року за вагомий особистий внесок у розвиток книговидання і поліграфії та з нагоди 1000-річчя літописання і книжкової справи в Україні Я. П. Гояну було присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України», а в 1999-му – звання Почесного доктора Української Академії друкарства.
В особистому творчому доробку Яреми Петровича – десятки художніх і культурологічних книг.
Він автор краєзнавчих нарисів «Моршин» (1973), «Немирiв» (1977), «Львiвщина» (1982); збірки художніх оповідей про талановитих людей України «Рушники» (1975), «Славичі» (1979); збірок оповідань та повістей «Вогні яворові» (1984) і «Перстень верховинця» (1989); книги спогадiв «Василь Касiян» (1986); повісті «Таємниця Лесикової скрипки» (1992; 2003), книги публіцистичних есе «Воскреснемо!» (2000); книг про видатних діячів української культури минулих часів і сьогодення «Присвята» (2001), «Собор української душі» та «Чистий, як душа українця» (обидві – 2004); есе «Маестро» (2005); збірок художніх творів «Ластівка», «Дорога», «Лицар нації» (усі – 2003).
2017 року побачила світ фундаментальна праця письменника – тритомна публікація про Маркіяна Шашкевича.
Літературно-публіцистична і мистецька творчість Яреми Гояна була відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка (1993) за повість «Таємниця Лесикової скрипки» та багатьма іншими літературними преміями. Серед них Республіканська премія України імені Ярослава Галана (1975), літературно-мистецька премія імені Марка Черемшини (2000), літературно-мистецька премія імені Олени Пчілки (2004), Міжнародна літературна премія ім. Івана Кошелівця (2001), Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка (2006).
Окрім видавничої і письменницької справи, Ярема Петрович Гоян вів значну громадську роботу. Багато років очолював журі літературних премій імені Лесі Українки та імені Олени Пчілки (заснована видавництвом «Веселка» у 1991 році). Був членом журі премії Івана Огієнка, членом Ради Національної спілки письменників України і Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка.