Народилася Ганна Павлівна Світлична - українська письменниця, поетеса

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Хіти: 83

 

 

 

Ганна Павлівна Світлична народилася 20 квітня 1939 року в м. Павлоград на Дніпропетровщині в сім’ї службовця.

Із семи років була прикута до ліжка тяжкою недугою, освіту здобувала самотужки. Рано почала писати, поезія була єдиною її розрадою. У 1961 вийшла перша її книжка поезій «Стежки неходжені весняні», численні рецензії і відгуки засвідчили: з’явився поет. Наступного року Ганну Світличну прийняли до Національної спілки письменників України.

Її книжки виходили одна за одною: «Золоте перевесло» (1963), «Сонячні причали» (1966), «Дозрівання» (1969), «Кольори» (1970), «Доброго ранку» (1972) – для дітей, «Літозбір» (1973) – вибране, «Кордони серця» (1974), «Сьогодні і завтра» (1978), «Зором серця» (1980), «Свято калини» (1988) – вибране. За книгу «Літозбір» (1973) вона була вшанована республіканською літературною премією імені Миколи Островського. Цю збірку пізніше перевидали в російському перекладі.

16 книжок віршів, численні публікації у збірниках, журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Прапор», республіканських і місцевих газетах – ось творча спадщина поетеси.

 

Її біографія – у її віршах. У них перелились думки, почуття, переживання, у них втілилась душа слабкої фізично, але сильної духом жінки.

Український письменник Валентин Чемерис так згадував про Ганну Павлівну:

«П’ятдесят років вона пролежала прикутою до ліжка – без надії і сподівань. Зовні завжди рівна, витримана, привітна, а що в неї було на душі – то вже її таємниця. Бувало, ідемо до неї – осінь, занудлива мжичка, світ сірий, одноманітний, на службі непереливки, – а приходиш до неї, сядеш біля ліжка і починаєш удавати бадьорість, аби її не засмутити. А вийдеш і справді збадьореним – Ганнуся своїм оптимізмом будь-кому могла настрій вирівняти». Коли він спитав, що її покликало до поезії, Ганна Світлична відповіла: «Роздум. Мої щоденні й щонічні роздуми, як мені далі жити на спині в нерухомому, немічному стані. Хотіла бути корисною людям. Наївна віра в мені була, що все це комусь потрібно. Надто великого значення надавала своїй поезії. Тепер оцінюю її скромно. Але саме поезія мене рятує. Якось я підслухала розмову лікарів: вони дивувались, що я все живу. За медициною я не могла так довго жити — хіба що якийсь десяток років. А я жила, наперекір усьому… і десять, і двадцять, і тридцять, і сорок… І сьогодні ще, бачите, живу. І завтра збираюсь жити. А тримала й тримає мене в цьому світі лише поезія – подруга моя, сестра, мати, спасителька моя у царстві людей. Без неї зачахну, як рослина без води. Та ще тримає мене віра в людей, у добрий світ».

Ганна Світлична померла вранці 11 листопада 1995 року на 56-му році життя. У Павлограді в будинку, де жила Ганна Світлична, відкрито музей.

 

Джерело:

Національна спілка письменників України (НСПУ)

https://nspu.com.ua/novini/ganna-svitlichna-sut-ne-v-slovah-sut-u-dilah-tvoih/