Міністерство культури та стратегічних комунікацій України
Сьогодні минає 140 років від дня народження Степана Пилиповича Постернака — українського бібліотекознавця, бібліографа, педагога, історика освіти та активного громадського діяча, який стояв біля витоків розвитку національної бібліотечної справи.
Він був одним із засновників і перших співробітників Центральної наукової бібліотеки в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), де працював у 1920–30-х роках. Саме під його керівництвом було започатковано низку бібліографічних проєктів, зокрема створення покажчиків української періодики та книжкових видань, що стали основою для подальших досліджень.
Серед найважливіших його праць: «Бібліографія української преси» (1925), «До історії української освіти і школи» (1926), наукові розвідки про діяльність братських шкіл, книгодрукування, просвітницький рух в Україні.
Він досліджував освітній процес в Україні від XVI до XIX століття, працював над темами розвитку народної освіти, діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, поширення української мови в школах.
Окрім наукової праці, Постернак викладав у вищих навчальних закладах Києва, формував методику бібліографічної освіти, читав курси бібліотекознавства, історії книги, бібліографії. Брав активну участь у роботі Всеукраїнської академії наук.
У 1933 році був безпідставно заарештований радянською владою, звинувачений у «націоналізмі» і був розстріляний 19 січня 1938 року.
Сьогодні ім’я Степана Постернака повертається із забуття як символ глибокої наукової відданості, культурного служіння і жертовності. Його спадщина — безцінний внесок у розвиток української гуманітаристики.