Тарас Мельничук (1938–1995) – український поет, лауреат Шевченківської премії, якого називали “Князем Роси” за його особливий стиль і щирість у поезії
/ 0
- Деталі
- Хіти: 5
Тарас Юрійович Мельничук народився 20 серпня 1939 року в селі Уторопи Косівського району Івано-Франківської області.
Після закінчення десятирічки Тарас Мельничук працював коректором районної газети "Радянська Гуцульщина", далі - в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах Радянської армії.
1958 вступив до Чернівецького державного університету. На третьому курсі покинув навчання і поїхав за комсомольською путівкою на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, далі впродовж двох років працював теслею на будовах Красноярського краю.
1964 Тарас Мельничук поновився в університеті, з якого через півтора року був відрахований за вільнодумство. Працював у редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська. 1967 у видавництві "Карпати" вийшла його перша збірка віршів "Несімо любов планеті". 1967 вступив на заочне відділення Московського літературного інституту.
Здав рукопис збірки віршів "Чага" у видавництва "Карпати" та "Радянський письменник", що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масових репресій проти української інтелігенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975. Перебував під наглядом органів радянської держбезпеки.
Квітень 1979 - через спровокований КДБ інцидент, за "вчинення опору працівникові міліції" (а насправді за антирадянську діяльність) Тарас Мельничук був арештований на 4 роки. Далі - кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи.
1982 у видавництві "Смолоскип" в Торонто без відома автора вийшла збірка його віршів "Із-за ґрат".
Після повернення із тюрми, Тарас Мельничук почав багато пити. Попри застереження друзів та їх намагання допомогти, врешті-решт він потрапив на курс лікування до спеціальної лікарні в Джурові. За припущенням, таким чином КДБ розраховувало звести нанівець авторитет поета та одночасно підірвати стан його здоров'я через ліки. 1985 після його втечі з Джурова, Мельничука було запроторено до психлікарні в Підмихайлівцях. Звільнений він був лише 27 квітня 1986, одразу після Чорнобильської аварії. Поету повідомили, що на нього тоді готувалося нове ув'язнення, але увагу радянських спецорганів було відвернуто техногенною катастрофою.
1990 - вийшли збірки "Строфи із Голгофи" (Велика Британія) та "Князь роси" (Київ, видавництво "Молодь"). У 1990 Тарас Мельничук вступив до Спілки письменників України.
1992 за книжку "Князь роси" удостоєний Державної премії України імені Т.Г. Шевченка.
Останні роки прожив у Коломиї. 1994 у Коломийській друкарні ім. Шухевича побачила світ збірка поезій "Чага" (завдяки директорові друкарні Михайлові Андрусяку).
Тарас Мельничук помер 29 березня 1995 року. Похований на місці колишнього рідного обійстя в Уторопах.
Щороку 19 серпня, на День міста в Коломиї вручають міську літературну премію імені Тараса Мельничука.
Тарас Мельничук цікаві факти
-Після школи Тарас захотів одружитись з односельчанкою Марією Залуцькою. Сталось це в 1957 році. Шлюб довго не проіснував, поета постійно не було вдома: армія, навчання, роботи. У пари народилась донька. Особисте життя поета нагадувало справжній серіал. З університету Мельничука вигнали, згідно однієї з чуток через те, що застали жонатого з дівчиною і суспільна мораль не потерпіла такого поводження. Потім були ще одні відносини на Тернопіллі. Довгий час любов’ю його життя вважалася поетеса Ніна Гнатюк. У нього ще є син, але Мельничук не виховував його, так як його матір була заміжньою за іншим чоловіком.
-Засуджений за вірші – у 1979 році його заарештували за «антирадянську пропаганду» та засудили до 6 років таборів суворого режиму та 3 років заслання.
-Відбував покарання в Пермських таборах – це ті ж табори, де утримували Василя Стуса, Левка Лук’яненка та інших політв’язнів.
-Спав здебільшого на підлозі, любив писати вірші обклавшись подушками.
-У день народження Тараса Мельничука більшовики спалили батьківську хату разом із цінними рукописами.
-Після ув’язнення його не визнавали офіційні видавництва, він жив у злиднях, змушений був мандрувати, працюючи вантажником, редактором, коректором, навіть сторожем.
-Був неймовірно скромним – не любив слави, не прагнув багатства, жив просто й бідно, навіть після отримання премії.
-Після всіх випробувань долі зловживав алкоголем.
-Якщо Тарас гостював у когось в гостях і писав нові вірші, то дарував їх господарям. Тому багато доробок розгубилось.
-Хоча життя Тараса Мельничука було сповнене труднощів, у 1992 році він отримав найвищу літературну нагороду України – Шевченківську премію за збірку «Князь роси».
-Мав складний характер – бунтар, самітник, людина, яка не терпіла несправедливості й часто відверто говорила правду, навіть якщо це було небезпечно.
-В останні роки жив у скрутних умовах – фактично був бездомним, часто хворів і помер у злиднях у 1995 році.
Джерело:
https://dovidka.biz.ua/taras-melnychuk-biohrafiya-ta-tsikavi-fakty