130 років тому народилась українська громадська діячка, письменниця, перекладачка, журналістка, борчиня за незалежність України у XX столітті-Надія Суровцева.
Надія Віталіївна Суровцова народилася 18 березня 1896 р. у Києві, дитинство провела в Умані. Закінчила гімназію із золотою медаллю. Під час навчання на історико-філологічному факультеті долучилася до українського студентського руху.
Працювала в Українській Центральній Раді, вела просвітницьку діяльність на Уманщині, редагувала іншомовні видання Міністерства закордонних справ УНР.
Мала хист до дипломатичною роботи та входила до складу української делегації на Паризькій мирній конференції. Згодом емігрувала до Відня, де закінчила університет і стала докторкою філософії — першою серед українок.
Активно займалася перекладацькою діяльністю: українською вийшли твори світової класики, зокрема "Айвенго" Вальтера Скотта, "Лорд Фаунтлерой" Френсіс Годґсон Бернет, "Цвіркун у запічку" Чарльза Діккенса. Працювала також із французькими текстами. Зокрема, переклала історичне дослідження про парк "Софіївка".
У 2025 році видавництво "Комора" видало двотомні мемуари Надії Суровцової, які детально розповідають про життя діячки та аналіз української доби великих змін.
Також писала публіцистику, співпрацювала з українською та закордонною пресою, писала свої художні тексти. Серед її творів: п’єса "За ґратами" та збірка новел "По той бік" (не видана за життя).
Постать Надії Суровцової нагадує про покоління українських інтелектуалів, які формували державу, культуру й думку. Її голос, збережений у спогадах і текстах, сьогодні звучить як свідчення доби та дороговказ для майбутнього.