Поетичний простір Ліни Костенко (до 85-річчя від дня народження)
/ 0
- Деталі
- Хіти: 6083
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
(Л. Костенко)
Ліна Василівна Костенко – видатна українська письменниця, поетеса, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1987), лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Школяркою відвідувала літературну студію при журналі «Дніпро», що його редагував Андрій Малишко.
Закінчивши середню школу в Києві, вчилася у Київському педагогічному інституті, а згодом – Літературному інституті імені Максима Горького в Москві, який закінчила у 1956 р. з відзнакою.
Запрошуємо всіх відкрити для себе дивовижний світ поетичного слова.
Проміння землі : вірші / Л. Костенко. – К. : Молодь, 1957. – 59 с.
У цій першій поетичній збірці вже окреслені основні ліричні мотиви, що характеризують унікальність таланту молодої поетеси. Прислухайтесь до музики слів:
А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину.
Мандрівки серця : поезії / Л. Костенко. – К. : Рад. письменник, 1961. – 111 с.
Назву збірці дала казка про хлопчика з неймовірно великим серцем, який мандрував світом, беручи в своє серце страждання й надії людей.
Привертає увагу вірш «Кобзарю, знаєш», афористичне закінчення якого виявилось пророчим щодо долі самої поетеси.
Бо пам’ятайте,
що на цій планеті,
відколи сотворив її пан бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!
Досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Над берегами вічної ріки : поезії / Л. Костенко. – К. : Рад. письменник, 1977. – 163 с.
Темою поезії збірки є зображення перших кроків війни з усіма її наслідками.
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Маруся Чурай : іст. роман у віршах / Л. Костенко. – К. : Дніпро, 1982. – 136 с. – (Cерія «Романи й повісті» ; № 2).
У 1987 р. за роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» Ліна Костенко була удостоєна Державної премії України імені Тараса Шевченка. Працюючи над твором, поетеса використала скупі історичні відомості про легендарну Марусю Чурай, образ якої зливається з образом України :«Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.».
Сад нетанучих скульптур : вірші, поема-балада, драм. поеми / Л. Костенко. – К. : Рад. письменник, 1987. – 207 с. : іл.
До збірки, образно названої садом, увійшли твори, що порівнюються із скульптурами: вірші, поема-балада «Скіфська одіссея», драматичні поеми «Сніг у Флоренції» і «Дума про братів Неазовських».
Берестечко : іст. роман / Л. Костенко ; іл. С. Носка. – Вид. 2-ге. – Львів : КАМЕНЯР, 2007. – 170 с. : іл.
Ця книга про одну з найбільших трагедій української історії – поразку під Берестечком. Та з якою силою лунають слова: «поразка – це наука, ніяка перемога так не вчить». Стиль оформлення видання відразу налаштовує читача на трохи незвичайне сприйняття твору.
Маруся Чурай ; Дума про братів Неазовських / Л. Костенко // Поезія : Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. – К., 2008. – С. 5-184. - (Бібліотека школяра).
До книги увійшли поетичні твори Л. Костенко, що рекомендовані шкільною Програмою з української літератури.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Річка Геракліта : [вірші] / Л. Костенко. – К. : Либідь, 2011. – 287 с. : іл.
Видавництво «Либідь» запропонувало шанувальникам творчості поетеси подарункове видання найкращих поезій. Вступне слово від дочки Оксани Пахльовської, ілюстрації Сергія Якутовича розкривають світ жінки.
Назву збірки допоможе зрозуміти вислів давньогрецького філософа Геракліта «Не можна двічі ввійти до тієї самої річки».
Книга побудована у вигляді чотирьох поетичних циклів за порами року, що мають назви: „Осінні карнавали”, „Сліпучий магній снігових пустель”, „Весна підніме келихи тюльпанів” і „Що в нас було? Любов і літо”.
Мадонна перехресть : [вірші] / Л. Костенко. – К. : Либідь, 2012. – 110 с. : фот.
Це книжка дуже особиста – вона присвячена коханій доньці Оксані.
До збірки увійшли нові, а також раніше не друковані поезії, зокрема мініатюри. Світлини з особистого архіву Ліни Василівни – підтвердження довіри до свого читача.
Відкрийте сторінки цих книг і багатогранний світ поезії Ліни Костенко подарує вам незабутні миті.
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова, як сонце, сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
