«Про те, що пам’ятаю й люблю…»: спогади, щоденники та листи відомих людей.
/ 0
- Деталі
- Хіти: 3649
Примітною особливістю літературних запитів суспільства XXI ст. є зростаючий інтерес до документальної літератури, що базується на фактах, свідченнях очевидців і є безцінним матеріалом для розуміння минулого. Основні передумови праці мемуариста - відповідність історичній правді, фактографічність, хронікальність розповіді, відмова від художніх прийомів.
У фонді рідкісних і цінних видань зберігаються мемуари, спогаді, щоденники, записки XVIII- поч. ХХ ст. Більшість із них не мають перевидань і тому представляють велику цінність та ґрунтовну базу для літературознавчих досліджень.
Анненкова, П. Е. Записки жены декабриста / П. Е. Анненкова. – [Пг.] : Кн. изд-во «Прометей» Н. Н. Михайлова. Тип. Петр. т-ва «Труд», [1915]. – 166 с. : [4] л. ил.
З усіх історій дружин декабристів найбільш зворушливою є історія Поліни Анненкової. Жінка, самотня в чужій країні, яка не знає мови, не має жодних коштів - рветься до свого судженого у Сибір. У спогадах описаний період з початку ХІХ ст. до 1830-х рр. Володіючи безперечним літературним талантом, спостережливістю, гострим поглядом, вона створила живу і змістовну розповідь про своє довге життя. Значне місце відводиться опису сибірської адміністрації та тюремного режиму. Побачені уважним поглядом автора картини життя населення Сибіру є багатим матеріалом для етнографів.
Бебель, А. Из моей жизни: (Мемуары) / А. Бебель ; пер. с рукописи ; под ред. Н. Рязанова. – М. : Изд. Н. Н. Клочкова. Т-во Печатня С. П. Яковлева.
Ч. 1. – 1910. – 189 с.
Мемуари Августа Бебеля належать до числа кращих творів, присвячених історії німецького робочого руху позаминулого століття. Зміст цього твору виходить далеко за рамки того, що зазвичай прийнято називати мемуарами. У книзі показані не тільки життя і мужня боротьба робочого-токаря А. Бебеля, але й історія німецької революційної соціал-демократії з моменту її зародження і до початку 80-х рр. XIX століття.
Бестужев М., Бестужев Н. Воспоминания братьев Бестужевих / М. Бестужев, Н. Бестужев ; ред. П. Е. Щеголева. – Пг. : Изд-во «Огни», 1917. – ІХ, 374, [1] с. – (Библиотека мемуаров издательства «Огни». Серия 1).
Спогади Миколи і Михайла Бестужевих належать до найважливіших історичних і літературних пам'яток декабризму та визнані одним з кращих джерел для вивчення грудневого повстання 1825 р. Їхнє виняткове значення обумовлено особливостями, що виділяють мемуари братів - декабристів серед аналогічних творів. По-перше, спогади належать особам, які брали безпосередню участь у самому повстанні і в його підготовці. По-друге, спогади належать перу людей з видатним літературним обдаруванням, які вважали літературну діяльність одним зі своїх головних покликань. Саме ця обставина наклала особливий відбиток на характер їхніх спогадів, де сувору історичну основу втілено у формі романтичної розповіді.
Бисмарк, О. Мемуары князя Бисмарка : (Мысли и воспоминания) / О. Бисмарк ; предисл., прим. и пер. М. Полтавского. – СПб. : Тип. Пантелеевых, 1899. – 232 с.
Думки і спогади Бісмарка - це насамперед політичний заповіт засновника Німецької імперії, написаний, як свідчить посвята, «синам і онукам для розуміння минулого і в повчання на майбутнє». Охоплений тривогою за долю імперії, у створенні якої він брав безпосередню участь, незадоволений і ображений своєю відставкою, він присвятив останні роки свого життя складанню політичного заповіту. Озираючись назад, підбиваючи підсумки своєї довголітньої політичної діяльності, Бісмарк намагався не тільки виправдати її перед сучасниками, а й застерегти своїх наступників від можливих помилок на власному досвіді.
Булгаков, В. Ф. У Л.Н. Толстого в последний год его жизни : Дневник В.Ф. Булгакова / В. Ф. Булгаков . – М. : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1911. - 336 с.
Автор щоденника був ще дуже молодим, коли посів місце секретаря Л.М. Толстого. Перебуваючи під сильним впливом письменника, схиляючись перед його авторитетом, він прагнув з максимальною повнотою і точністю занотовувати все, що йому довелося побачити і почути. Записи В.Ф. Булгакова дозволяють тепер, через багато років, зримо уявити світ, в якому жив Л.М. Толстой, осягнути його душевний стан, коло інтересів, простежити процес зародження багатьох творів, пережити разом із письменником гірку сторінку його життя. В.Ф. Булгаков провів біля Л.М. Толстого найважчий рік, відзначений болісними переживаннями, сумними подіями, коли протиріччя, що краяли письменника, сплелися в один нерозривний вузол і призвели до трагічної розв'язки.
Волконский, С. Г. Записки / С. Г. Волконский ; послесл. М. С. Волконского. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб. : Изд. М. С. Волконского. Синод. тип., 1902. – VII, 548 с. : [2] л. портр.
Мемуари були написані у 1859-1865 рр. після повернення С.Г. Волконського з Сибіру. Довгий час вони залишалися тільки «сімейним надбанням» і лише на початку XX ст. вийшли друком загальним накладом у 3600 примірників. Записки посідають особливе місце в ряду декабристських мемуарів. На тлі широкої панорами життя російського суспільства 1-ої третини ХІХ ст. автор простежує шлях, що привів його, представника одного з найдавніших і знатних родів Росії, до усвідомлення необхідності боротьби із самодержавством і кріпацтвом. Текст записок відновлений за оригіналами, що зберігаються в архіві.
Головина, В. Н. Мемуары графини Головиной, урожденной графини Голицыной (1766-1821) / В. Н. Головина ; предисл. и прим. К. Валишевского ; полный пер. с фр. К. Папудогло. – М. : Кн. Изд-во «Сфинкс». Тип. «Рекорд», 1911. – 410 с.
Мемуари були написані на прохання та за сприянням імператриці Єлизавети Олексіївни, дружини Олександра I. Переходячи з рук в руки у рукописному вигляді, вони породили численні копії. Цей факт широкого розповсюдження ще до появи їх у друкованому вигляді свідчить про виняткову цінність, яку приписували цим документам сучасники. У блискучій плеяді дивовижних жіночих образів того часу Варвара Миколаївна Головіна посіла окреме місце завдяки своїм якостям і недолікам, що надавали їй, за словами К. Валишевського, «чарівну оригінальність». Вона входила до кола осіб, близьких Катерині II, і відчувала до імператриці почуття безмежної відданості та захоплення, отримуючи від неї також свідоцтва довіри і любові. Проте у своїх спогадах В.М. Головіна зуміла зберегти незалежність суджень і тим цінніше опис подій, що проходили перед її очима. Просто й доступно вона писала про значні й дрібні події Катерини II, Павла I та Олександра I.
Гусев, Н. Н. Два года с Л.Н. Толстым : зап. бывш. секретаря Л.Н. Толстого Н.Н. Гусєва / Н. Н. Гусев – М. : Изд. Посередника. Типо-литогр. Т-ва И. Н. Кушнерева и К, 1912. – 305 с. : [1] л. ил.
Записи у щоденнику починаються з 27 вересня 1907 р., заносяться майже щодня і закінчуються записом 1-го серпня 1909 р. Книга містить різні факти з Яснополянського життя - відвідування, зустрічі, розмови, спогади Л.М. Толстого про минуле. Іноді записи короткі й обмежуються лише згадкою про якійсь факт або ту чи іншу розмову на якусь тему. Але деякі бесіди передані з такою стенографічною точністю і повнотою, що немає сумніву в їх справжності та точності. А це - головне для подібних книг.
Кулиш, П. А. Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя, составленные из воспоминаний его друзей и знакомых и из его собственных писем / П. А. Кулиш : в 2 т. – СПб. : В тип. А. Якобсона, 1856.
Книга є першим досвідом біографії М.В. Гоголя, написаним за спогадами осіб, які близько знали його та з якими П.О. Куліш мав безпосереднє спілкування. Записки є найважливішим першоджерелом по вивченню біографії і творчості письменника. У додатку вперше публікуються п'ять статей із записної книжки М.В. Гоголя 1830-1834 рр. Видання супроводжено іменним покажчиком і коментарями.
Попова, Е. И. Дневник [1841-1852] / Е. И. Попова ; под ред. Н. В. Голицына. – СПб. : Изд. Т-ва «Огни». Тип. АО тип. дела в СПб. (Герольда), 1911. – 283 с.
Даний щоденник є насамперед пам’ятником побутової історії, але він також має значення й як свідоцтво сучасника людей, які залишили глибокий слід в історії російської культури. З любов’ю авторка створює побутові картини близько знайомого їй московського суспільства 1840-х рр. Щоденник приваблює також своєю внутрішньою літературною гідністю. Він написаний з повною свободою і відвертістю, його сторінкам авторка довірила найпотаємніші події свого життя.
Толстой, Л. Н. Дневник Льва Николаевича Толстого / Л. Н. Толстой ; под ред. В. Г. Черткова. – М. : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1916. -
Т.1. : 1895-1899. – ХХ, 292 с. : [2] л. портр.
На щоденниках Л.М. Толстого лежить печатка його могутньої особистості – складної, суперечливої, але сильної у своїх невпинних пошуках істини і геніальної у своєму мистецтві осягати і зображувати дійсність. Це робить їх цінними і для нас, і для майбутніх поколінь. Л.М. Толстой вів щоденники протягом майже всього свого життя. У 1916 р. вийшов 1-й том, що містив документи за 1895-1899 рр. Текст надрукований за копією, отриманою від М.Л. Оболенського, причому в авторських текстах були зроблені численні цензурні купюри, виключені деякі судження письменника про осіб, які жили на той час. У 1917 р. був підготовлений до друку другій том щоденників за 1900-1903 рр. Книгу було набрано у друкарні І.Д. Ситіна, але внаслідок революційних подій 1917 р. у світ вона не вийшла.
Чарторижский, А. Мемуары князя Адама Чарторижского и его переписка с императором Александром І / А. Чарторижский ; пер. с фр. А. Дмитриевой ; ред. и вступ. ст. А. Кизеветтера. – М. : Кн. Изд-во К. Ф. Некрасова. Тип. К. Ф. Некрасова.
Т.2. – 1913. – 3672, ІІІ с.
Мемуари містять докладні повідомлення про деякі важливі моменти з життя імператора Олександра, свідком і учасником яких був князь Чарторизький. Крім того, ми знаходимо в цих документах чимало цікавих характеристик і фактичних даних, що у своїй сукупності складаються в яскраву картину урядової політики, придворних відносин і суспільного життя верхніх шарів столичної аристократії в Росії першої чверті XIX століття. У цій книзі все цікаво і важливо для історика - і повідомлені автором факти, і сам автор в його судженнях про них. Серед мемуарної літератури початку XIX століття ця книга посідає, безперечно, гідне місце.
Энгельгардт, Л. Н. Записки, 1766-1836. / Л. Н. Энгельгардт – М. : Изд. «Рус. Арх.» Тип. Т. Риса, 1867. – 11, 240, VI с.
Записки Льва Миколайовича Енгельгардта, генерала, учасника багатьох військових кампаній 80-90-х рр. XVIII ст. вийшли у світ через тридцять років після його смерті та містять цікаві спогади про часи Катерини II і Павла І. Автор описує своє дитинство, виховання, навчання, придворний побут 1780-х рр., участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 рр., порядки в армії за правління Павла I та ін. Читач знайде в книзі яскраві портрети державних діячів - П.О. Румянцева, О.В.Суворова.
Опубліковані листи відомих людей минулого допомагають нам краще дізнатися про побут і традиції того часу. Читаючи їх, ми знаходимо в них не тільки відображення їхньої душі, а й отримуємо моральні уроки. Цінність цих документів з роками незмінно зростає.
Гончаров, И. А. И. А. Гончаров в неизданных письмах к графу П.А. Валуеву, 1877-1882 / И. А. Гончаров. – СПб. : Тип. Воейкова, 1906. – 64 с.
У знаменитій плеяді російських письменників 40-60-х рр. ХІХ ст. письменник Іван Олександрович Гончаров є яскравим світилом першої величини. Але досі він залишається повною загадкою для істориків літератури і як людина і як художник-мислитель. Приватне листування й особисте життя ретельно охоронялися письменником від стороннього погляду. Тим більше цікаві запропоновані матеріали, в яких І.О. Гончаров викладає свої літературні та суспільні погляди. Листи, що містяться у даному збірнику, адресовані російському письменнику і державному діячеві графу Петру Олександровичу Валуєву та містять найціннішу інформацію для славістів та істориків російської культури. Матеріали були вперше опубліковані у 1906 р.
Дубровин, Н. Ф. Письма главнейших деятелей в царствование императора Александра І (1807-1829 гг.) / Н. Ф. Дубровин. – СПб.: Тип. Имп. Акад. наук, 1883. – XXIV, 533 с.
Автор збірки - військовий історик, генерал-лейтенант, академік Петербурзької Академії наук - присвятив більшу частину життя вивченню військової історії, різних питань внутрішньополітичного життя Росії, історії її побуту. До видання включено 468 листів, що є найціннішим джерелом з історії дореволюційної Росії. Серед авторів і адресатів листів імператори Олександр I і Микола I, російський полководець П.І. Багратіон, генерал О.Х. Бенкендорф, герцог Веллінгтон, князь О.М. Голіцин та ін.
Екатерина ІІ, Вольтер. Переписка Российской императрицы Екатерины ІІ и господина Вольтера. – М. : В Тип. Пономарева, 1812. – 171 с.
Видання містить листи, датовані 1763-1777 рр. Листування містить оцінки вжитих Росією кроків у зовнішній політиці, в тому числі розділу Польщі та першої війни з Османською імперією 1768-1774 рр. Османський правитель Мустафа III піддається в листуванні глузуванням - Вольтер називає його «товстим невігласом». Деякі послання від Вольтера підписані «Старий відлюдник», а в інших філософ називає себе просто «V».
Письма русских государей и других особ царского семейства / Изданы комиссиею печатания государственных грамот и договоров, состоящею при Московском главном архиве Министерства иностранных дел. – Москва : В тип. Сергея Орлова, 1862. – 280 с. : [1] л. ил., ХІХ с.
У збірнику епістолярних пам'яток XVI-XVIII ст., виданому за височайшим повелінням імператора Миколи I, опубліковані листи російських царів та інших осіб царського сімейства: царя Олексія Михайловича, імператора Петра I до Катерини Олексіївні, цариці Параски Федорівни, царівен Катерини, Анни і Параски до Петра I та багато ін.
Рондо, Д. Письма леди Рондо, жены английского резидента при русском дворе в царствование императрицы Анны Ивановны / Д. Рондо ; пер. с англ. ; ред. изд. и прим. С. Н. Шубинского. – СПб. : Изд. Я. А. Исакова. Тип. Скарятина, 1874. – ХХІІІ, 298 с. : [1] л. портр.
Спогади Джейн Рондо, що представлені у вигляді листів до англійської подруги, містять в основному побутові спостереження та палацові плітки. Вони є цінним джерелом відомостей про людей імператорського двору «з перших рук». Переклад зроблений з друкованого англійського оригіналу 1775 р. та супроводжується поясненнями й примітками. До видання включений портрет імператриці Анни Іоанівни зроблений з гравюри 1740 р.
Севинье, М. Письма (1664-1675 гг.) с биографическим очерком г-жи де-Севинье и характеристиками лиц, встречающихся в ее письмах / М. де Севинье ; ред. П.Ф. Пантелеев. – СПб. : Тип. П. Ф. Пантелеева, 1903. –
Т. 1. - 1903. – 259 с.
В історії французької літератури XVII століття пані Севіньє належить досить чільне місце. У своїх листах, головним адресатом яких є її донька, вона довела так званий «епістолярний» стиль до високого ступеня досконалості. Її листи вражають дотепністю, щирістю, невимушеністю, вони багаті влучними оцінками і характеристиками, вірними зауваженнями, вдалими порівняннями і паралелями. Цей цінний в історичному відношенні матеріал є живим літописом подій при дворі Людовика XIV. Оцінки письменників і літературних творів відрізняються дотепністю і оригінальністю. Невимушений, відвертий характер листів пояснюється тим, що вони не призначалися для широкої публіки і нащадків.
Толстой, Л. Н. Письма графа Л.Н. Толстого к жене, 1862-1910гг. / Л. Н. Толстой ; под ред. А. Е. Грузинского. – М. : Т-во скоропечатни А. А. Левенсона, 1913. – IV, 598 с.
У виданні опубліковано 656 листів великого російського письменника, адресованих дружині Софії Андріївні Толстой.
Книга видана за ініціативою С.А. Толстой для того, щоб люди помилково не судили і не описували їхні з чоловіком стосунки за припущеннями, пересудами і вигадками. У передмові дружина письменника вказує: «... я хотіла поділитися з людьми <…> тим, що для мене так дорого - його листами до мене та із них відомостями про наше спільне 48-річне, майже до кінця щасливе подружнє життя. Листи друкую усі, окрім трьох, що стосуються живих осіб і для яких ще не настав час». Листи розташовані у хронологічному порядку, наприкінці видання наведено зручний допоміжний покажчик імен осіб і назв творів, згаданих у листах.
Толстой, Л. Н. Письма Л.Н. Толстого / Л. Н. Толстой ; собр. и ред. П. А. Сергиенко. – М. : К-во «Книга». Тип. Т-ва. – (Толстовский альманах).
Т. 1: 1848-1919гг. – 1910. – IV, 365 с.
Т.2: 1855-1910. – 1911. - ХХХ, 311 с. : [1]л. портр.
Збірник містить листи Л. М. Толстого з 1848 по 1910 рр. та є спробою дати історію душі людської, оскільки листи до близьких людей можуть відображати внутрішнє життя людини. На жаль, внаслідок цензурних обмежень не вдалося відтворити текти листів без скорочень й з усіма особливостями, складачу також не вдалося встановити місце та час написання деяких з них.
Фет, А. А. Мои воспоминания (1848-1889) / А. А. Фет. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и К, 1890. –
Ч. 1. – VI, 452 с.
Ч. 2. – 402 с.
Перша частина містить автобіографічні спогади, що малюють яскраву картину російського життя протягом чотирьох десятиліть і є джерелом для вивчення життєвого і творчого шляху А.А. Фета. Автобіографічність описаного дозволяє проникнути до творчої лабораторії автора, висвітлити художню творчість і виявити зв'язок з конкретною історичною ситуацією. Друга частина мемуарів включає велику кількість листів від друзів і знайомих А.А. Фета, серед яких І.С. Тургенєв, Л.М. Толстой, Я.П. Полонський, А.А. Григор'єв, І.А. Гончаров, та ін. Опублікування листів цих відомих особистостей забезпечило виданню великий читацький інтерес. Проте більшість з наведених у спогадах листів подані зі змінами.
Чернышевский в Сибири: переписка с родными / Вст. Е. А. Ляцкого ; примеч. М. Н. Чернышевского. – СПб.: Изд. Т-ва «Огни». -
Вып. 1 : [1865-1875]. – 1912. – LXIV, 191 c. : [11] л. ил.
Листи М.Г. Чернишевського до своїх рідних є в повному розумінні цього слова, дорогоцінними «людськими документами». За законом дружина засудженого на каторгу має право слідувати за ним. Але, незважаючи на те, що М.Г. Чернишевський дуже кохав свою дружину і розлука з нею була для нього великим стражданням, він боявся, що життя в далекій і нездоровій околиці буде дуже важким для неї. Потрапивши до Сибіру, він починає придумувати, як зробити так, щоб його дружина не тільки не їхала за ним, але і взагалі забула про нього.
Чехов, А. П. Письма / А. П. Чехов ; собр. Б.Н. Бочкаревым. – М. : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1909. – 197, [1] с. ил.
Листи А.П. Чехова є одним з найзначніших епістолярних зібрань в літературній спадщині російських класиків. Усього збереглося близько 4400 листів, написаних протягом 29 років - з 1875 по 1904 рр. Разом з тим, пізнавальне значення чеховських листів ширше, ніж їх біографічна цінність, оскільки в них знайшли відображення події культурного і суспільного життя Росії кінця XIX - початку XX ст. Чеховські листи є зразком епістолярного жанру і здатні доставляти справжнє естетичне задоволення. За життя А.П. Чехова публікації його листів були рідкісними і випадковими. У 1904-1905 рр., після смерті письменника, вони стали з'являтися у пресі, переважно у мемуарній літературі. Окремим виданням листи вперше вийшли у 1909 р.
