Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека ані на день не припиняє вести літопис цієї війни. Продовжуємо нашу антологію свідчень "Поезія, народжена війною", віршем Тетяни Строкач.
ХІБА МОЖНА ТАКЕ ПРОБАЧИТИ?
Хіба можна таке пробачити?
Ви забрали у мене хату,
Вже ніколи не усміхатимусь,
Бо немає і мами, й тата...
Хіба можна таке пробачити —
Ваші танки, ракети, міни?
Вже немає у мене братика,
Він слухняним був...та загинув...
Хіба можна таке пробачити?
У підвалі живі та мертві...
От би хлібчика хоч окрайчика,
І водички, та ще цукерку...
Хіба можна таке пробачити?
Я ж маленька іще дитина...
Та дорослою зразу стала я...
Ворог нищить усю країну...
Я все ж виживу. Постараюся.
Сонця промінь ясний побачу.
Закарбую навічно в пам'яті
І ніколи вас не пробачу!!!