Статті

Назвемо його Андрійко

Рейтинг користувача:

/ 0

Ще один вірш - ще одна сторінка в антологію «Поезія, народжена війною», яку разом зі своїми читачами збирає та упорядковує Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека :

Назвемо його Андрійко

Хоча бійцю не можна мати імені

У нього лише позивний і псеедо

Від самого ранку відмивав руки

І обличчя і волосся і взуття і одяг

Від порохових газів від землі

яка пов'їдалася в шкіру

Від мастил якими чистив зброю

І від війни яка в'їлася в серце

Особливо від війни

Милом пральним порошком піском шампунем

Лимонним соком і бозна-чим

Ви пробували колись у душі відмитися від війни?

Найбільше він хвилювався за свої руки

Посічені з обламаними нігтями

з болючими занозами з мозолями

Які від зброї з’являються не там

де це буває зазвичай

Від лопати чи граблів

Він був занадто юний щоб розуміти

Що його руки мріє виліпити кожен скульптор

Його руки мріє оспівати кожен поет

У таких руках мріє опинитися кожна жінка

Тому що у нього руки чоловіка воїна

Бога війни...

...Андрійко повернувся рано-вранці

Навшпиньках пройшов до свого спальника

Щоб нікого не потривожити

Склав у кутку зброю

Бо бійцю навіть на побачення

не можна без зброї

А коли побачив що я не сплю

Самими губами прошепотів одну-єдину фразу

Вона цілувала мої руки

Уявляєте?

Блаженно посміхнувся вдихнув на повні груди

І за мить пірнув на саме дно

глибокого короткого сну

04.07. 2014