Статті

Перший німецький письменник, нагороджений Нобелівською премію з літератури, новеліст Пауль Гейзе (1830-1914)

Рейтинг користувача:

/ 0

Деталі: Хіти: 93

Першим німецьким письменником, нагородженим Нобелівською премію з літератури став поет, прозаїк, новеліст Пауль Гейзе (1830-1914).

Майбутній письменник зростав у творчій атмосфері, спілкувався з відомими талановитими сучасниками, такими як Ф. Мендельсон, Ф. Куглер, Ф. Ліст, Й. Ф. Ейхендорф. Гейзе вивчав класичну літературу і романську філологію в університетах Берліна та Бонна. Для продовження освіти майбутній письменник вирушив до Італії. Від цієї подорожі у нього на все життя залишилися любов до до творів Данте, Боккаччо і Леопарді. В Італії Пауль Гейзе почав писати вірші, п’єси та оповідання.

Майбутнє П. Гейзе визначилося у 1854 р., коли король Максиміліан II запросив літератора-початківця жити до Мюнхена, запропонувавши велику стипендію та службу при королівському дворі. Цього ж року разом з Е. Габеллем, Ф. Боденштедтом, Г. Лінгом П. Гейзе утворив так званий мюнхенський гурток поетів-естетів, прихильників «чистого мистецтва».

1855 р. виходить його новела «Аррабіата» – ідилічна історія про стосунки молодої дівчини-рибалки зі своїм коханим із Сорренто. П. Гейзе створив власну теорію новели – «соколину теорію», де «сокіл» – це ключовий образ («силует») кожної новели.

Драматичні твори П. Гейзе свого часу були дуже популярними, але славу йому принесли романи «Діти століття» (1873), «У раю» (1875), «Мерлін» (1892). Гейзе також відомий своїми вдалими перекладами з італійської.

У 1910 р. Паулю Гейзе присуджується Нобелівська премія з літератури «за художність, ідеалізм, котрі він демонстрував упродовж усього свого довгого і продуктивного творчого шляху як ліричний поет, драматург, романіст і автор всесвітньо відомих новел». Гейзе по праву вважається творцем сучасної психологічної новели», – сказав у своїй промові член Шведської академії С. Д. Вірсен під час церемонії нагородження.

Пропонуємо вашій увазі вірш П. Гейзе «З глибини» у перекладі українського поета, перекладача І. Качуровського:

Наді мною, найтемніша,

Вже зійшлась морська глибинь.

Забуття довкіл і тиша

Без прокльонів і жалінь.

Мов крізь скельця водолаза,

Бачу чудища морські.

Лють безсила і відраза

Простягають мацаки.

Дайте ж бо себе втопити

У самім собі на мить.

І без соняшних промінь