Статті
Лауреат Нобелівської премії з літератури 1917 р. Карл Адольф Г’єллеруп (1857-1919)
/ 0
- Деталі
- Хіти: 68
У 1917 р. лауреатом Нобелівської премії з літератури став практично «незнаний» сьогодні данський письменник Карл Адольф Г’єллеруп (1857-1919).
К. Г’єллеруп народився у Родольті (Південна Зеландія) в сім’ї лютеранського священика. Здібності до літературної творчості виявилися у майбутнього письменника ще у шкільні роки.
У 1874 р. Г’єллеруп вступив на богословський факультет Копенгагенського університету, але згодом відмовився від теології і поринув у природничі науки та літературну творчість. Після закінчення університету в 1878 р. Г’єллеруп розпочав активну творчу діяльність. Перший надрукований твір письменника – роман «Ідеаліст» (1878) вийшов під псевдонімом Епігон.
Перу Г’єллерупа належать романи «Молода Данія» (1879), «Антигонос» (1880), «Учень германців» (1882). У 1883 р. письменник здійснив подорож до Німеччини, Швейцарії, Італії, Греції та ін., що відобразилося у книзі «Рік подорожей» (1885).
Найбільш значущим раннім твором автора вважається драма у віршах «Брунгільда» (1884), навіяна оперою «Кільце Нібелунга» Р. Вагнера, що розповідає про двох людей, розділених волею долі, але які шалено хочуть возз’єднатися.
З 1885 по 1887 р. письменник перебуває у Дрездені, де завершує свою драматичну поему «Тамір», а у 1892 р. переїзжає туди із сім’єю. Після переїзду він став писати свої книги переважно німецькою мовою, а потім перекладати данською. В цей період письменник написав романи «Пастор Морс» (1894), «Млин» (1896), «Пілігрим Каманіта» (1906) та «Вічні подорожні» (1910).
1917 р. Г’єллерупу присуджено Нобелівську премію «за різноманітну й багату поезію, яка надихається високими ідеалами», але в Данії його вже вважали німецьким письменником.
Фото з сайту: https://uk.wikipedia.org/
#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською
#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо