Статті
115 років від дня народження Юрія Васильовича Стефаника
/ 0
- Деталі
- Хіти: 57
24 липня відзначаємо 115 років від дня народження Юрія Васильовича Стефаника – літературознавця, публіциста, критика, мемуариста, громадського діяча, педагога (псевдоніми і криптонім – Юрій Гаморак, Юрій Клиновий, Ю. К.).
Наймолодший син Василя Стефаника навчався в школі, а пізніше, в Коломийській гімназії, входив до підпільного націоналістичного гуртка, за що був ув’язнений. 1935 року закінчив юридичний факультет Львівського університету магістром права. У пошуках роботи виїхав до Канади, працював у газеті «Українські вісті». Повернувшись до Львова, після смерті батька 1938 року, був співробітником часопису «Життя і знання», редактором часопису «Новітній ремісник». Як члена організації українських націоналістів, Юрія Стефаника було заарештовано у вересні 1940 року, але завдяки втручанню депутатів Верховної Ради Кирила Студинського і Петра Франка, звільнено. У 1939-1941 роках працював науковим співробітником Інституту літератури АН УРСР у Львові, готував повне видання творів батька, передавши Академії наук його архів. За німецької окупації у 1942-1944 роках був редактором «Українського видавництва», був арештований гестапо, але йому вдалося вирватися. 1944 року був змушений емігрувати до Німеччини, а через чотири роки остаточно переїхав до Канади. Щоб заробити на життя в далекій країні, Юрій Стефаник влаштувався юристом на державній службі. Поновив літературну діяльність дописами в газетах «Українські вісті», «Український голос», журналах «Наші дні», «Сучасність», «Наше життя». При цьому не послуговувався прізвищем батька, Василя Стефаника, підписувався або прізвищем свого діда по материнській лінії Гаморак або псевдонімом Клиновий. Активно займався видавничою, редакторською і дослідницькою працею; боровся за впровадження української мови в школах Едмонтона, став одним із засновників курсу українознавства, викладав українську мову. З 1971 року очолював письменницьку організацію «Слово», був редактором однойменного збірника. Видавав твори Леся Мартовича і Василя Стефаника українською та англійською мовами, збагатив українське літературознавство ґрунтовними студіями про видатних українських письменників зарубіжжя: Емму Андієвську, Павла Маляра, Ростислава Єндика, Валентина Мороза, Софію Яблонську, Уласа Самчука та інших.
У середині 70-х років вирішив «зібрати кращі свої роботи в окремій книжці». Так у 1981р. з’явилася збірка статей та есеїв «Моїм синам, моїм приятелям», яка відразу стала бібліографічною рідкістю. «Цю книжку присвячую двом жінкам, значення яких у моєму житті годі переоцінити: пам’яті моєї матері Ольги з Гамораків, яка, відійшовши з цього світу молодою, не дала моїм братам і мені себе пізнати і моїй дружині Олені з Драгомирецьких, жінці з величезним почуттям обов’язку, без якої я був би нічого не вартим перекотиполем». Книга є у вільному доступі за покликанням: https://diasporiana.org.ua/.../uploads/books/2371/file.pdf
Більше дізнатися про життєвий і творчий шлях Юрія Стефаника можна, завітавши до Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека:
-Драч, І. Канада і українська сторона / І. Драч // Вітчизна. – 1991. – № 6. – С. 3.
-Заславський, І. Не залишився в тіні батька... : про Стефаника-молодшого / І. Заславський // Українська мова та література. – 1998. – № 13. – С. 3–4.
-Крижанівський, С. Стефаникові сини / С. Крижанівський // Дзвін. – 1994. – № 4. – С. 130–136.
#Календар_МОУНБ #Вшановуємо #Свята #ВизначніДати #Вітання #Календар #ВизначніДні #Відзначаємо