Іспанський поет Хуан Рамон Хіменес (1881-1958) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1956 р.
Хіменес народився у Могері (Андалузія, Іспанія) у заможній родині. Освіту здобув у єзуїтському коледжі, потім вивчав право у Севільському університеті, де захопився малюванням та поезією. Його ранні вірші привернули увагу знаменитих іспаномовних поетів того часу, зокрема Рубена Даріо, які порадили поету-початківцю переїхати до Мадрида.
У 1900 р. з’явилися перші поетичні збірки Хіменеса «Душі фіалок» та «Водяні лілії». Він брав участь у створенні двох впливових модерністських журналів: «Геліос» (1902) та «Відродження» (1906).
У 1914 р. виходить цикл його білих віршів «Платеро і я». Платеро (з ісп. – «срібний») – ім’я віслючка, на якому мандрує поет і який є його другом. Симпатії у поета викликають тварини, в яких він бачить утілення беззахисності та природності, а також люди, яким непритаманні егоїзм і черствість.
Відомими є збірки Хіменеса «Щоденник щойно одруженого поета» (1916), «Вічність», «Краса», «Єдність», «Пісня» (1917-1935).
Після фашистського заколоту 1936 р. й початку громадянської війни, Хіменес залишив Іспанію, він жив на Кубі, у США, Пуерто-Ріко.
У 1956 р. отримав Нобелівську премію «за ліричну поезію – взірець щонайвищої духовної сили та художньої досконалості в іспанській літературі».
Пропонуємо вашій увазі вірш Х. Хіменеса «Ранок в саду»:
Дитя заснуло!
Навколо співають птахи
І хитаються віти,
І велике сонце сміється.
В золотавій тіні без сліду
– мить одна чи століття?
Дитя заснуло,
Ще далеке від гадки
Про кінечне й про вічне!
Навколо співають птахи
І хитаються віти,
І велике сонце сміється.
(з іспанської переклав Юрій Покальчук)
Фото з сайту: https://www.ukrlib.com.ua/
#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською
#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо