Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

300 300 мати об лаштований вигляд. Територію, зайняту під палісадник, потрібно засаджувати тутовими деревами(шовковицею), витимуючи правильні рівні алеї. Міська управа дозволяла устрій палісадників у тому випадку, якщо в кожному кварталі 2/3 домовласників якої – небудь сторони вулиці письмово заявляють управі про бажання облаштувати палісадник, згідно з даною постановою управи і дадуть у цьому підписку. Цей виданий дозвіл на устрій палісадника потрібно поновлювати домовласникові кожні три роки. Кожний із домовласників, що влаштував палісадник, міг ним користуватися виключно для посадки дерев. Спорудження лавок, будок, Ларків тощо суворо заборонялося, а вже збудовані – знести за першою ж вимогою за власний рахунок у тижневий срок [8, C. 114 – 115]. В період німецько-румунської окупації Одеси теж писали про зелені насадження в Одесі. Так цікавою є стаття «МИНУЛЕ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ ОДЕСИ» В.Я.Каковського з цієї теми. Наближається весна. Одеське Міське Садівництво готується до першочергових робіт з відновлення скверів, садів і парків. У зв'язку з цим вважаємо своєчасним помістити уривок з підготовленою до друку роботи доцента В.Я.Каковского «Ландшафтна архітектура Одеси». Всю історію рослинних ландшафтів Одеси можна раз ділити на чотири періоди. У перший період, коли місце, на якому тепер розмістилася Одеса, представляло собою первісну степ, по якій лише час від часу проходили орди диких кочівників, деревно-чагарникова рослинність, якщо і була, то могла тулитися лише в балках. Тут, в кращому випадку, могли бути тільки невеликі волосіні у вигляді оазисів в балках і улоговинах між нагромадженнями дюнніх пісків. У другій період, коли в районі теперішнього приморського бульвару була створена турецька фортеця Хаджибей, рослинність найближчих балок, за якими тепер прокладені Військовий і Польський спуски, невидимому, була знищена не стільки через економічних, скільки з стратегічних міркувань: з метою кращого захисту фортеці потрібно було створити відкриті з місця навколо неї. Однак,