Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

309 309 водо – і газопроводів Форте – Герман і К, й інженером Адольфом Густавовичем фон – Брунгофом, з ішого боку уклали договір, за яким підприємці зобов’язувалися спорудити протягом трьох років, рахуючи від дня укладання договору, за свій рахунок і на свій ризик для Миколаєва водопровід, який би відповідав усім умовам. Місто забезпечувало підприємцям валовий збір за воду з дня формального відкриття дії всієї мережі водопроводу в розмірі трьохсот рублів на добу, або 109500 руб: у рік. Фірма Фортен – Германн води теж не знайшла [14, C. 14]. Пошуки якісної води для миколаївського водопроводу тривали. Інженер А. Г. фон – Брунгоф марно шукав воду в 1885 році, витративши на це до 100 тис. руб. Не пощастило і підприємцям Фадєєву і Смрекеру. У 1895 році підприємець Шейнін, шукаючи артезіанську воду, прийшов до висновку, що в грунті Миколаєва неможливо добути достатню кількість хорошої водт для забезпечення населення міста. До такого ж висновку дійшов підприємець Юстус. Таким чином, 23 роки Миколаївська міська дума ставила за зразок підприємцям води різних криниць міста, але водопровід так і не було збудовано [13, C. 6 – 7]. У 1896 році Миколаївська дума знову порушила питання про будівництво водопроводу і каналізації, уклавши 23 жовтня відповідний договір з московським першої гільдії купцем К. Я. Балкіним. Йому надавалося виключне право постачати Миколаїв водою упродовж 48 років з дня відкриття водопроводу. Купець повинен був облаштувати мережу водопроводу і каналізації по вулицях і дворах. Водопровідно – каналізаційна мережа міста протягом встановленого строку не оподатковувалась і не обкладалася будь – якими зборами [15, С. 1, 12 – 13]. Миколаївська міська дума розглядала також проект будівництва й експлуатації водопроводу і каналізації за пропозицією Д. Г. Балаховського. Він зобов’язувався побудувати водопровід і каналізацію власним коштом, на свій ризик і експлуатувати їх 50 років [16, C. 1]. В кінці ХІХ століття дума схвалила проект договору на будівництво водопроводу з інженером С. І Кортацці, але йому було поставлено нереальне