Коваль Г. П. Деякі питання міського самоуправління в Південній Україні та життя цих міст кінця ХІХ ст. Хроніки. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2023. – 395 с.

105 ДЕЯКІ ПИТАННЯ МІСЬКОГО САМОУПРАВЛІННЯ В ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ ТА ЖИТТЯ ЦИХ МІСТ КІНЦЯ ХІХ СТ. ХРОНІКИ. КОВАЛЬ ГЕННАДІЙ ПАВЛОВИЧ. Чистеньке, чепурненьке місто. Суміш культури і провінції. Виложені камінням вулиці, і травичка зелена, що пробивається поміж камінцям і так голубить очі, яким остогидло дивитися на чистий, без зеленої плямочки, камінь Одеси. І дерева чимало на пішоходах, і садки де-не-де. Гімназія, музична школа, комерційна. Звощик показує театр, – невеличкий кам‘яний будинок на кштальт народніх аудіторій в де-яких городах (наприклад, в Кременчузі на Полтавщині). А ось Потьомкинський сад. В нім поставлено р. 1836 памятник тому, хто заснував город, тобто коханцеві Катерини Потьомкину Таврійському. Міцна, красива чавунна постать „свѣтлѣйшаго" стоїть на гранітовому фундаменті і пильно і самовпевнено дивиться в той бік, де тече Дніпро, де стоїть фортеця херсонська: там, в кріпості і поховано в Катерининському соборі тіло князя Потьомкина. Кидається ввічі ще кумедне назвище однієї вулиц – Ганнібалівська; не в честь, звісно, знаменитого картагенського войовника, а на спомин про відомого хрещеника Петра І Ганнібала, який брав участь в заснуванні города. Подивившись на базарь, кажу звощикові вертатися иншим шляхом до пароходу. Проїздимо повз роскішний Олександровський парк, довгий- предовгий, що тягнеться трохи не од самого берега на гору і десь зникає. Тихий, спокійний город, знаменитий, на скільки мені відомо з дописів у «Раду», ще й тим, що місцеві українці „удають, що їх нема"... Правда, такими місцевостями на „нашій славній Україні" хоч греблю, як кажуть, гати... В одинадцятій годині ранку новий пароход наш „Брат" рушив з Херсону. Ще тіснійша, ще низча каюта, і хоч пароход зветься „Брат", але між пасажирами виникають инколи далеко небратні розмови за місця (бо койки не нумеровано) [74]. 74. Іван Бондаренко. Дніпром… (З літньої подорожі). // Рада (Київ). – 1909. – № 187, четверг, 20 августа (2 вересня). – С. 3.