Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

130 130 міського збору, виборчим правом користувалися відомства, установи, товариства, товариства, монастирі і церкви. У прибалтійських губерніях виборцями [4, 326] були, понад те, так звані літерати, тобто особи вільних професій, обкладені особливим збором на користь міста. За новим городового положення виборче право належить: 1) особам і установам (урядовим, благодійним, навчальним та вченим), що володіє в межах міста, не менше одного року, на праві власності або довічного володіння, нерухомим майном, вартістю (дивлячись за значенням міста) від 300 до 3000 рублів, і 2) особам, товариствам і товариствам, що містить в межах міста торгово-промислове підприємство, яке потребує вибірки свідоцтва: в столицях - першої, а в інших містах - першої або другої гільдії. Обидва положення виключають з числа виборців - крім осіб взагалі неповноправних або усуваються від громадської діяльності в силу свого службового становища - всіх тих, на кого числиться недоїмка міських зборів (попереднє положення - безумовно; нове - якщо недоїмка становить більше половини річного окладу). За новим положенням, понад те, не мають права брати участь у виборах власники і в'язні винних і відерний крамниць і питних будинків. Інше, знову введене обмеження - викликане, звичайно. Міркуваннями зовсім іншого роду - стосується священно-і церковно-служителів християнський сповідань. Вони не можуть бути ні виборцями, ні голосними; їх представляє в думі депутат від духовного відомства, якщо єпархіальне начальство визнає за потрібне його призначити. Як і раніше городового положення виборці ділилися на три розряди: в перший розряд вносилися великі платники, у другій - середні, в третій - дрібні, так щоб сума платежів, що вносяться виборцями к5аждого розряду, становила одну третину всіх міських зборів. Обидва положення з'єднують в особі міського голови головування як в міській думі, так і в міській управі. Попереднє положення не вимагало від голосних присутності в засіданнях думи: нове положення робить його для них обов'язковим, погрожуючи, за неявку без поважних причин, зауваженням, грошовим штрафом і навіть тимчасовим виключенням з думи [4, 327].