Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

138 138 2.3. Роль міських дум у розвитку промисловості, ремесел і промислів Селянська реформа 1861 р., реформи 60 – 70 – х рр., сприяли бурхливому зростанню промислових підприємств, ремесл і промислів, особливо це стосувалося великих міст – Одеси, Миколаєва, Херсона. Зокрема, це помітно на прикладі Одеси. Турбуючись про розвиток Одеси де Рибас запрошував до міста російських та іноземних промисловців. Підприємства засновувалися, виходячи з нагальних потреб внутрішнього споживання чи міжнародної торгівлі. Вже у 1797 р. тут існували 6 вітряних млинів, макаронна фабрика і фабрика пудри капітана французької служби Пішона, 2 цегляних і вапняковий заводи [1, С. 174]. У 1803 році до існуючих промислових закладів додалися нові: 5 винно – горілчаних заводів, 2 підприємства по виробництву сальних свічок, ще одна макаронна фабрика, 2 цегельних і 2 вапнякових заводи, 15 вітряних млинів, всього в цих закладах працювало 144 робітники [1, С. 175]. За час правління де Ришельє місцевим вівчарем Міллером була влаштована мийниця вовни; іноземець Шпейден спробував збудувати суконну і голкову фабрики, але безрезультатно. У 1806 р. засновані заводи канатний й мила та свічок. У 30 – х рр.. ХІХ ст. в Одесі нараховувалося всього 32 невеликі фабрики і заводи, 2 типографії, 2 літографії, 428 ремісничих господарств (росіян – 249, німців – 97, євреїв – 82) [2, С. 110] 2. [Новороссийский календарь на 1835 год. – Одесса, 1834. – С. 110]. Вони виробляли продукцію, головним чином, для внутрішнього споживання, або відправляли її за кордон у напівобробленому вигляді. Найбільшими серед підприємств були салотопні, стеариновий та ливарні заводи. Головними причинами уповільнених темпів зростання великого виробництва вважались недостача хорошої води, дорожнеча палива і робочої сили, конкуренція з боку привозних іноземних товарів. Кількість промислових підприємств в Одесі у дореформений час зростала повільно: у 1837 р. – 37, 1847 р. – 53, 1857 – 64. З ремісничих підприємств найбільшого поширення набула тютюнова галузь. В ній було зайнято сотні робітників, які переробляли всі сорти турецького тютюну