Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

139 139 разом з бессарабським і продавали його на суму понад 500 тис. руб. сріблом щорічно. Пуд листового не переробленого тютюну коштував від 30 до 55 руб. сріблом, кришений – від 40 до 80 рублів, а 100 звичайних цигарок – 1 руб. сріблом. Щороку до Одеси завозилося від 45 до 65 тис. пудів турецького тютюну різних сортів, а також певна кількість бессарабського тютюну з Сорокського і Дубоссарського повітів. У 1864 р. 66 промислових підприємств Одеси виробляли продукції на суму 3895 тис. руб. сріблом. Млини належали французькому механіку Ж. Гому і почесному громадянину С. Яхненку, племіннику відомого цукрозаводчика К. Яхненка. Млини побудовані у 1849 – 1850 і 1857 – 1858 рр. Млин Гома мав 12 пар жорен і 2 парові машини із заводів Бурдон і К˚ потужністю 25 к. с. кожна, штучний ставок, наповнений водою з криниці. Млин Яхненка мав 15 пар жорен і дві парові машини у 30 к. с. кожна, його будували французи, машини одержали із заводу Ферре в Марселі, воду добували за допомогою насосів із міського ставка і власних цистерн і резервуарів. Обидва млини могли перемолоти до 250 четвертей на добу (52477,5 кг. – Авт.) і давали щороку близько 50 тис. руб прибутку. Третій млин будував для купця – мароніта Рафаїла Хаве російський інженер – механік Панкратьєв, машини – з бельгійських заводів. Стеариновий завод Жермена Пітансьє засновано в 1848 році, оснащений машинами заводів Тайлора із Марселя. Він споживав близько 40 тисяч пудів сала і виробляв 12 тисяч пудів свічок, 4 тисячі пудів олеїну і мила й значну кількість хімічних кислоти, а також соду, хлористу сіль та інше. Його свічки були високої якості, хоча і дорогі, вартістю не менше 12 рублів сріблом за пуд, відправлялися до Константинополя в кількості від 6 до 7 тисяч пудів. Канатні заводи засновано в Одесі ще в перші роки ХІХ ст. калузьким купцем Мєшковим і брянським купцем Іллею Новиковим. Завод останнього, який перейшов до його сина Якова Ілліча, під наглядом торговця А.І.Новикова був заново переобладнаний за зразком англійських заводів, машини зроблені кращим із англійських заводчиків інженером Меннігом у Лондоні. Модернізований завод міг виробляти щорічно 60 тисяч пудів найкращого канату. Вироби Новикових