Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

265 265 По – перше, вказана таблиця включає в себе дані про кількість одиниць майна, насамперед житлові будинки. Їх число в основному поступово зростало, що свідчить про зростання чисельності населення, але водночас зменшувалася оціночна вартість житла. Так, в Овідіополі у 1894 – 1895 рр. нараховувалося 951 споруда, середня вартість якої становила 113 руб. 12 коп., то у 1904 р. їх було вже 1161 з середньою вартістю 105 руб.(зменшення на 7,2 %). По – друге, оціночний збір не був занадто обтяжливим для міського населення: в губернському центрі він дорівнював 0,8345 % від вартості споруди, у повітових центрах – 1,024 %, у заштатних містах – 0,728 %. У відповідності з «Городовими положеннями» 1870 і 1892 рр. міські думи Півдня України встановлювали місцеві податки та їх розмір. Зокрема, Акерманська міська дума 14 травня та 21 червня 1877 року встановила такі збори до міського бюджету: 1) за місця з возів, які зупинялися для торгівлі у всі дні року та на всіх площах та вулицях міста, виключаючи площу біля пароплавної пристані, по п’ять копійок за місце, зайняте однією підводою; 2) по десять копійок з коня та голови рогатої худоби, пригнаних на базар на продаж. Збір грошей за місця, зайняті підводами, та за худобу, пригнану для продажу на базарі, мали здійснювати базарний наглядач та особливі збирачі, призначені від управи, які в прийомі грошей повинні видавати квитанції встановленого зразка, причому для власників непроданої худоби надавалася пільга на безкоштовний пригін цієї худоби для продажу в наступні базарні дні, і в цьому випадку кожний власник непроданої худоби був зобов’язаний звертатися до базарного наглядача чи іншої уповноваженої від управи особи з вимогою зробити надпис на сплаченій за непродану худобу марці на безкоштовний пригін в наступні базарні дні; крім цього, щодо збору грошей за місця, які займаються підводами, для попередження можливих непорозумінь при сплаті грошей, зроблено таке обмеження: заборонено на торгових площах зупинятися підводам, які приїздять не для торгівлі, як то: порожнім і валкам чумаків, які постачають місцевим торговцям із повіту та з інших місць різні товари та зерновий хліб, направляючи їх в заїзні двори, чи на пароплавну площу і на вільне місце при цвинтарній церкві; з підвід, які