Освітній серіал «Публічна служба без барʼєрів»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Регіональний тренінговий центр @Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує ознайомитись з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта (https://osvita.diia.gov.ua/) «Публічна служба без барʼєрів» (https://osvita.diia.gov.ua/.../public-service-without...

Цей серіал про те, як зробити роботу публічної служби доступною, зручною і безпечною для всіх. Ви дізнаєтеся, що таке безбар’єрність і чому вона важлива. Розберетеся, як забезпечити фізичну, цифрову, інформаційну та суспільну доступність у своїй установі. Отримаєте практичні поради: як облаштувати простір, писати простою мовою, створювати інклюзивну культуру в команді. Побачите, як перетворити ці знання на конкретні рішення. Цей освітній серіал допоможе кожній і кожному зробити свій внесок у безбар’єрну публічну службу.

Освітній серіал створений для платформи Дія.Освіта за ініціативи НАДС у співпраці з радницею-уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності та за підтримки проєкту «Права людини для України, фаза ІІ», який виконує Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансує Міністерство закордонних справ Данії. Складається з 7 серій та фінального тесту.

Користуйтеся з користю!

Народився Чорногуз Олег Федорович - український письменник-сатирик, автор першого українського сатиричного роману

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Чорногуз Олег Федорович— найвідоміший сучасний український письменник-сатирик, автор першого українського сатиричного роману. Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу.

Народився 15 квітня 1936 рокуу селі Іванів на Вінниччині. Після закінчення Івано-Франківської школи № 5 вступив до Чернівецького військового училища, але згодом покинув навчання і вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, який закінчив 1964 року. Понад 20 років Олег працював у журналі «Перець». “Перець” на той час був одним із найвідоміших сатирично-гумористичних ілюстрованих часописів СРСР. Пройшов шлях від фейлетоніста до головного редактора.

Серед найвідоміших книг письменника: повість «Голубий апендицит» (за яку і автор, і редакція журналу «Прапор» були піддані компартійній критиці, зокрема й у московській «Правді»); книги гумору та сатири «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Українські колобки» та інші, а також сатиричні романи: «Аристократ» із Вапнярки» (написаний 1973, опублікований 1979 р.), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Ґудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1974, знятий з друку, опублікований 1989 р.), «Дари піґмеїв» (2005), «Примхи долі» (2006), «Золотий скарабей» (2007), «Ремезове болото» (2007), «Гроші з неба» (2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006).

Відзначаємо Міжнародний день екологічних знань

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Щорічно, 15 квітня світова спільнота відзначає Міжнародний день екологічних знань. Цю дату запроваджено у 1992 р. з метою підвищення рівня обізнаності людей щодо важливості збереження довкілля, формування екологічної культури та відповідального ставлення до природних ресурсів планети.

Сьогодні, в умовах глобальних екологічних викликів, таких як зміна клімату, забруднення довкілля та виснаження ресурсів, питання підвищення екологічної грамотності стає надзвичайно актуальним.

З цієї нагоди пропонуємо ознайомитися навчально-методичним посібником викладачок Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (з 2025 р. є структурним підрозділом Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова) Олександри Соколовської та Ірини Січко «Екологія та природознавство з методикою навчання. Частина І» (Миколаїв: Видавничій дім «Гельветика», 2018), що зберігається у фонді @Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

Видання знайомить читача з основними підходами до екологічної освіти та особливостями навчання природознавства в закладах дошкільної освіти й початковій школі. Посібник містить практичні завдання, методичні рекомендації та запитання для самоконтролю, що дають змогу майбутнім педагогам не лише освоїти теоретичні основи екологічної освіти, а й ефективно застосовувати їх на практиці.

15 квітня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

15 квітня 1657 року Козацька Рада в Чигирині затвердила спадковість при передачі гетьманського звання від Богдана Хмельницького до його сина Юрія.

«Син твій Юрій нехай наслідує місце і гідність твою!..» − звернулись до Богдана Хмельницького полковники Війська Запорозького. Він, подякувавши їм за таку до нього пошану, сказав, що син його надто молодий, щоб взяти на себе важку державну справу. Присутні всі запевнили його в безпідставності його побоювань: адже Юрію допомагатимуть добрі радники, яких гетьман може вибрати сам.

Але після смерті гетьмана, 27 серпня 1657 року наступником обрали писаря Івана Виговського.

Лише після його відходу на козацькій раді в Германівці на Київщині 11 вересня 1659 року гетьманом України обрали Юрія Хмельницького.

Юрій Хмельницький (бл. 1641 – після 1681) – гетьман України в 1657 р. та в 1659–1663 рр. Син гетьмана Б. Хмельницького. Отримав добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії.

На посаді гетьмана прагнув продовжити справу, започатковану батьком, шукаючи союзника, який гарантував би цілісність і незалежність України.

Нова форма правління не мала серйозної ні соціальної, ні політичної опори в суспільстві; вона трималася на титанічній постаті Б. Хмельницького та вузького кола його однодумців. Більшість старшини не поділяла монархічних ідей й прагнула утвердження республікансько-олігархічної форми правління. Вже з моменту погіршення стану здоров'я Б. Хмельницького, незважаючи на обрання нового гетьмана, вони почали приховану боротьбу за владу.

Відкриття виставки миколаївської художниці Оксани Манькової «Дивоцвіт. Україна понад усе»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Друзі, запрошуємо вас на відкриття виставки миколаївської художниці Оксани Манькової «Дивоцвіт. Україна понад усе», яке відбудеться 15 квітня о 15:00 у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

В експозиції представлено серію графічних композицій, в яких авторка осмислює українську ідентичність у контексті повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.

Через символіку, образи та художні метафори мисткиня звертається до глибинних культурних і духовних шарів, що формують українську націю не лише як політичне явище, а як живу історичну та ціннісну спільноту.

Під час відкриття відвідувачі матимуть можливість особисто поспілкуватися з авторкою, дізнатися більше про ідею створення робіт, їх символіку та художні прийоми.

Запрошуємо всіх поціновувачів мистецтва, культури та сучасного українського художнього осмислення реальності долучитися до події.

Чекаємо на вас!

Народився Володимир Іванович Нарбут – поет, літературний критик, видавець, один із основоположників акмеїзму

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Володимир Іванович Нарбут народився 14 квітня 1888 року в селі Нарбутівка, нині Сумської області. Нарбути були старовинним родом, литовською шляхтою, який наприкінці ХІХ століття збіднів – батько Володимира та Георгія Нарбутів був дрібним поміщиком (у нього, окрім цих двох синів, було ще семеро дітей). Освіту Володимир Іванович отримував спочатку в Глухівській гімназії, а вищу – в Петербурзі. Спочатку математичний факультет, а потім і філологічний та сходознавчий, які він, правда, не закінчив.

В 18-річному віці Володимир Нарбут переніс важку хворобу, в результаті чого йому було видалено п’яту – все подальше життя він кульгавив. Окрім цього, Нарбут заїкався – ще в дитинстві батько налякав сина, коли той саджав квіти, підійшовши до нього ззаду. Ця вада лишилася з ним до кінця життя.

Був поетом, одним із засновників акмеїзму (літературної течії, представниками якої були поети А. Ахматова, О. Мандельштам).

Роки Жовтневого перевороту провів в Одесі, Ростові-на-Доні, Києві і тут вступив в РКП(б). Після вигнання з Криму білих Нарбут переїхав до Москви, був керівником видавництва «ЗІФ».

14 квітня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Київський центральний архів давніх актів (КЦАДА) було засновано 14 квітня (за новим стилем) 1852 року при Університеті святого Володимира (нині — КНУ ім. Тараса Шевченка). Цю установу було створено у 1852 р. з ініціативи вчених-істориків, передусім Миколи Іванишева – професора київського Університету Святого Володимира та віце-голови Тимчасової комісії для розгляду давніх актів (створеної у Києві у 1843 році).

Сьогодні  це Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України).

Започаткування Київського центрального архіву давніх актів було зумовлено декількома причинами. З одного боку, такого кроку вимагав розвиток історичної науки – робота з дослідження архівних матеріалів, яка у XVIIІ ст. виконувалася силами одинаків-ентузіастів, вимагала нових підходів і, передусім, нової форми організації наукових досліджень. Тому вже з початку ХІХ ст. розпочинається дослідження архівних матеріалів, які знаходилися не лише в архівах, а й поза межами архівних установ – з’являються археографічні експедиції, а для видання матеріалів, зібраних цими експедиціями, створюються археографічні комісії – спочатку в Санкт-Петербурзі, після – у найбільших наукових центрах.

З іншого боку, все це проходило на тлі реалізації імперських амбіцій Росії на українських землях, що вимагало наукового обґрунтування легітимності включення цих земель до складу Російської імперії і закриття доступу до архівних документів приватним особам. Останнє було пов’язано з тим, що після прийняття нової конституції 1815 р., за якою польська шляхта зрівнювалася в правах з російським дворянством, частина шляхти в будь-який спосіб намагалася забезпечити собі цей новий статус і ця тенденція лише посилилася після придушення польського повстання 1830–1831 рр.

15 квітня проводиться Міжнародний день культури

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

15 квітня проводиться Міжнародний день культури. Ці квітневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер. Це свято встановлено на честь підписання Пакту Реріха — першого міжнародного договору про захист культурних цінностей, і традиційно співпадає з Всесвітнім днем мистецтва.

Мета: Підкреслення важливості культурної спадщини, мистецтва та культури для розвитку суспільства.

Культура об'єднує всі спільні цінності, звичаї та вірування, які надають суспільству спільної ідентичності. Вона включає мову, ритуали, моду, мистецтво, їжу, історії та спосіб життя.

Слово "культура" походить від латинського "cultus", що означає "турбота", і французького "colere", що означає "обробляти землю". Від слова "культура" походять такі терміни, як "культ", що означає релігійну організацію.

День працівника оборонно-промислового комплексу України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

З 2023 року щорічно 13 квітня відзначають День працівника оборонно-промислового комплексу України. Це професійне свято працівників, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки та захисту державного суверенітету.

Як зрозуміло з назви, привітання сьогодні отримують усі інженери, вчені та конструктори, зайняті розробкою та ремонтом військової техніки. Саме завдяки їм українська армія проводить блискучі операції на полі бою, вражаючи ворожі військові об'єкти за тисячі кілометрів.

Президент України, Володимир Зеленський, 13 квітня 2023 року підписав Указ №214/2023, враховуючи значний внесок працівників оборонно-промислового комплексу у зміцнення обороноздатності держави.

Свято має символічне значення, як визнання вкладу тисяч працівників, які щодня працюють над розробкою, виробництвом та модернізацією оборонної продукції. Відзначення також співпадає з річницею затоплення ракетного крейсера “Москва” ракетами “Нептун” українського виробництва, що є важливим символом національної гордості та оборонного потенціалу. Цей день став не лише професійним визнанням, а й нагадуванням про відданість і сміливість українського народу у захисті своєї держави.

Народилася Оксана Іваненко - українська дитяча письменниця та перекладачка

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Українська дитяча письменниця та перекладачка Оксана Іваненко народилася 13 квітня 1906 року в Полтаві. Батько працював викладачем літератури в школі, мати також була вчителькою. Саме вона прищепила доньці любов до рідного слова, поезії, українських пісень. Дівчинка ще змалечку мала хист розказувати казки, чим дивувала старших. А в шість років заснувала власний журнал “Гриб”, де “працювала” редакторкою та авторкою:

Навчалася у жіночій гімназії, потім – у робітничій школі. 1922 року  вступила до Полтавського інституту народної освіти.

З 1923 по 1926 рік вчилась у Харківському інституті народної освіти на відділенні соціально-правової охорони неповнолітніх факультету соціального виховання, де почала відвідувати літературні вечори, студію, познайомилася з письменниками Павлом Усенком, Олександром Копиленком, з поетесою Наталею Забілою, з якою здружилася на все життя.

Все літо 1924 і 1925 року проходила практику в Дитячій колонії імені Максима Горького, якою керував добрий знайомий її матері – Антон Макаренко. А після закінчення інституту  разом з групою випускників поїхала в колонію уже на постійну роботу.