Лауреат Шевченківської премії: Борис Антоненко-Давидович – відомий письменник-класик, представник української неореалістичної прози

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Борис Антоненко-Давидович – відомий письменник-класик, представник української неореалістичної прози. Мовознавець, перекладач, науковець, громадський та культурний діяч, жертва сталінського терору. Лауреат Шевченківської премії.

Народився 5 серпня 1899-го року в селі Засулля (нині у складі міста Ромни) на Сумщині. Навчався у Охтирській гімназії, у Харківському та Київському університетах (останній не закінчив).

Учасник визвольних змагань 1917-1920-х років (служив у лавах Запорізького корпусу, Армії Директорії). Завідувач відділу освіти у Охтирському районі, секретар часопису «Глобус». Входив до літературного об'єднання «Ланка-МАРС».

1935-го арештований за сфальсифікованою справою, багато років провів у концтаборах, де ледь вижив. Повернувся додому, але 1946-го знову засуджений до довічного ув'язнення. 1957-го реабілітований, проживав у Києві. Входив до Спілки письменників України.

Перші твори автора вийшли друком 1923-го («Останні два» та «Лицарі абсурду»). У творчому доробку прозаїка загалом понад двадцять книг, серед них коротка проза, повісті й романи, історії для дітей, репортажі та публіцистика, драматургія. Відомими та значущими творами письменника є «Синя волошка», «Запорошені силуети», «За ширмою»; роздуми про культуру рідної мови «Як ми говоримо».

2023-го у видавництві «Фоліо» опубліковане видання «Розстріляне відродження. Антоненко-Давидович, Багряний, Бойчук, Брасюк», у якій вміщені історії автора «Чистка», «СІЗО» й інші.

День народження Української бібліотечної асоціації

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

1 лютого 2026 року

День народження Української бібліотечної асоціації

У тебе! У мене! У нас!

Нам — 31 рік

Дорогі друзі, партнери, колеги, однодумці!

ВГО Українська бібліотечна асоціація щиро запрошує вас долучитися до святкування Дня народження нашої професійної спільноти.

Уже 31 рік Українська бібліотечна асоціація об’єднує бібліотекарів, управлінців, дослідників, освітян та всіх, кому близькі цінності знань, розвитку, відкритості й взаємної підтримки.

Це наш спільний день — кожної та кожного, хто творить сучасну бібліотечну Україну.

Флешмоб у Фейсбук

«Чому я разом з Українською бібліотечною асоціацією»

Гештег:#моя_спільнота_УБА

Формат:відео або текст з фото

Запрошуємо вас долучитися до святкового флешмобу (раптівки) та поділитися власною історією.

Розкажіть:

-чому ви є частиною Української бібліотечної асоціації;

Відбулась зустріч з Валерієм Бабичем «Моє життя – то дзеркало епохи»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Відомий інженер-конструктор Чорноморського суднобудівного заводу, краєзнавець, журналіст, лауреат премії імені М. М. Аркаса, автор книг про авіаносці Валерій Бабич, який днями відзначив своє 85-річчя, з дитинства мріяв про далекі країни. Подорожувати ж йому судилося на кораблях-гігантах, створених за його безпосередньої участі, випробовуючи їхню силу та міць.

Про дитячу мрію про подорожі, захоплення музикою й створення власного музичного колективу, органічне поєднання технічного й творчого начал у житті, тривалі відрядження, народження дітей та кохану дружину Валерій Васильович розповідав під час зустрічі «Моє життя – то дзеркало епохи», що відбулася 28 січня в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

Особливо зворушливою була частина зустрічі, присвячена спогадам про сина Гліба Бабича, відомого поета і музиканта, який загинув у російсько-українській війні. У цей день у залі лунала проза Гліба, написана для батька, а також пісні у виконанні самого ювіляра.

Освітній серіал «Адвокація відкритих даних»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Регіональний тренінговий центр Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека запрошує ознайомитися з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта «Адвокація відкритих даних» https://osvita.diia.gov.ua/courses/open-data-advocation

Освітній серіал розкриває переваги відкритих даних та практичні можливості їх використання. Ви дізнаєтеся, куди і як подавати запити для отримання необхідної інформації, чому важливо публікувати гендерно дезагреговані дані (розподілені за статтю), а також як проводити ефективні адвокаційні кампанії та просувати ідею відкритих даних у партнерстві з іншими організаціями.

Експерти у форматі дружніх розмов дадуть відповіді на актуальні запитання, поділяться реальними кейсами з українського бізнесу, державного та громадського секторів. Окрему увагу приділено питанням захисту права на доступ до публічної інформації, зокрема механізмам оскарження порушень з боку розпорядників даних та відстоюванню своїх прав у суді.

День затвердження Державного прапора України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

У цей день, 34 роки тому, Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий стяг Державним Прапором України. 28 січня у 1992 році Верховна Рада України ухвалила постанову «Про Державний прапор України».

У постанові зазначається: «Державний прапор України являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори під час європейської «Весни народів» у 19 столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.

Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.

Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.

28 січня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

28 січня 1929-го року у Відні відбувся Перший конгрес українських націоналістів, на якому оголошено про створення ОУН та обрано її керівництво. Головою ОУН обрано Євгена Коновальця.

Українські патріоти не змирилися з поразкою революції 1917-1921 рр. і продовжили боротьбу.

Радикалізацію українського визвольного руху, що спирався на еміграцію та патріотичні кола Західної України, спричинили: трагічна доля українців під польською та радянською владами, втрата віри в традиційні легальні методи боротьби, розчарування західними демократіями.

Як наслідок, українська молодь звернулася до ідеології націоналізму, вбачаючи в ній світоглядну платформу, здатну мобілізувати маси. Виникають такі структури, як Група української національної молоді (1922-1929), Легія українських націоналістів (1925-1929), Союз української націоналістичної молоді (1926-1929). З липня 1920-го діяло найактивніше націоналістичне об’єднання – Українська військова організація (УВО).

Грунт для об’єднання націоналістичних сил підготували конференції в Берліні (1927) та Празі (1928). І вже з кінця 1928-го розпочалася підготовка до першого конгресу.

Перший Великий Збір ОУН, відомий як Конгрес українських націоналістів, відбувся у Відні 28 січня – 3 лютого 1929-го. В його роботі взяли участь 30 делегатів (16 – уродженці Галичини, 14 – із Наддніпрянщини), завдяки чому форум представляв усі регіони України і мав соборницький характер.

Перше засідання розпочалося 28 січня 1929-го о 10 год. 15 хв. Після обрання президії, затвердження порядку ведення Конгресу й складу різних комісій, були заслухані доповіді «Сучасне становище на українських землях» (Євген Коновалець), «Український націоналізм» (Дмитро Андрієвський), «Державний устрій України» (Дмитро Андрієвський), «Міжнародна політика України» (Зенон Пеленський). Всього на форумі було зачитано 40 доповідей.

День народження Леоніда Каденюка - українського астронавта (першого космонавта незалежної України), Героя України, генерал-майора ЗСУ

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Леонід Каденюк, український астронавт (перший космонавт незалежної України), Герой України, генерал-майор ЗСУ, заступник генерального інспектора генеральної військової інспекції при Президентові України з питань авіації і космонавтики.

Народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області в сім'ї сільських учителів разом з братом Сергієм. Мрія про космос зародилась у Каденюка у віці 10 років, після польоту Юрія Гагаріна.

1976-1978 роки - Центр підготовки космонавтів імені Ю. А. Гагаріна. Кваліфікація: льотчик-космонавт.

1977 - школа льотчиків-випробувачів при 929-го державного науково-випробувальному інституті імені В. П. Чкалова ВПС СРСР.

1985-1989 роки - Московський авіаційний інститут імені Серго Орджонікідзе. Кваліфікація: інженер-механік.

З 2006 року – кандидат технічних наук.

 Після закінчення в 1971 році ЧВВАУЛ та отримання диплома льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування та експлуатація літальних апаратів» працював льотчиком-інструктором ЧВВАУЛ.

27 січня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

27 січня 1860 року вийшов друком повний «Кобзар» Тараса Шевченка.  Кошти (10 тисяч рублів) дав Платон Симиренко на умовах анонімності.

Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ`яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй».

Наступне прижиттєве видання «Кобзаря» вийшло у 1860 р. в друкарні Пантелеймона Олександровича Куліша на кошти українського цукрозаводчика Платона Федоровича Симиренка. Тираж склав 6500 примірників, на які П. Ф. Симиренко виділив 1100 карбованців, віддавати борг Шевченко мав книгами. Одразу за україномовним «Кобзарем» був віддрукований «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов». Це перший переклад Т. Г. Шевченка на російську мову. Редактором та укладачем виступив російський поет та перекладач Микола Васильович Гербель.

Видання «Кобзаря» 1860 року було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка. Книга великого Шевченка 1860 року передова громадськість сприйняла як визначну літературно-громадську подію загальноросійського значення.

День народження Павла Платоновича Чубинського - українського етнографа, фольклориста, автора слів гімну України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Павло Платонович Чубинський - відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні. Він народився 27 січня 1839 року на хуторі поблизу Борисполя (нині ця територія у межах міста). П. Чубинський походив з української шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш "шляхетним" прізвищем — Чубинський.

Батьки віддали Павла на навчання до Другої Київської гімназії. Нині на тому місці (бульвар Тараса Шевченка, 18) встановлено меморіальну дошку. По закінченні гімназії Чубинський вступив до Петербурзького університету, де здобув вищу юридичну освіту (1861), дістав ступінь кандидата юридичних наук.

У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа». На зібраннях "основ'ян" він мав нагоду особисто познайомитись із світочами української культури Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем, а насамперед — Тарасом Шевченком, котрий назавжди залишився для нього духовним вчителем, провідником у житті й творчості.

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту пройшла конференція «Пам’ять як стійкість: збереження єврейської документальної спадщини в Україні»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Міністерство культури України 

У Києві відбулася конференція до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, присвячена збереженню єврейської документальної спадщини в Україні

27 січня, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, в Києві пройшла конференція «Пам’ять як стійкість: збереження єврейської документальної спадщини в Україні», організована за підтримки ЮНЕСКО та Європейського Союзу.

Під час відкриття з вітальним словом виступила заступниця Міністра культури України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Анастасія Бондар. Вона наголосила, що 27 січня формує особливу оптику для розмови про пам’ять, відповідальність і документування злочинів проти людяності.

 «За шістьма мільйонами жертв Голокосту – конкретні імена, родини, міста й спільноти. Саме документальна спадщина зберігає цю конкретику – проти забуття, заперечення та спрощення», – зазначила Анастасія Бондар.

Детальніше на сайті