Відзначаємо День сміху або День дурнів

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Щорічно 1 квітня ми відзначаємо День сміху або День дурнів — позитивне весняне свято. Назва говорить сама за себе — цей день має бути жартівливим та веселим. Однією з обов’язкових умов 1 квітня є дотепні розіграші. Їм піддаються друзі, колеги, родичі — всі, хто має почуття гумору та з ким приємно посміятися разом.

В цей день доводиться проявляти максимум своїх творчих здібностей, адже розіграші мають бути не тільки смішними, а й неочікуваними та необразливими, а жарти — викликати щирий сміх і приємні емоції. Попри те, що свято неофіційне, воно дуже популярне в багатьох країнах, і кожна має для нього свої особливі традиції.

Людині властиво сміятися з перших місяців життя, проте біологічна функція сміху досі є предметом суперечок психологів, нейробіологів та філософів. Кожен з нас має природне почуття гумору, тобто помічає комічність певних подій чи життєвих ситуацій і реагує на неї сміхом.  Проте гумору складно надати одне містке визначення, бо він дуже різний — може викликати легку посмішку або вибуховий сміх; передається словами, зображеннями чи діями; має численні форми — від невинного жарту до фарсу чи їдкого сарказму.

Жодну культуру світу неможливо уявити без гумору, а різноманітні святкування з  веселими жартами існували з найдавніших часів. Заведено вважати, що саме вони є попередниками  Дня дурнів, хоч точне його походження досі залишається невизначеним. Існує кілька версій виникнення цього свята і однією з них є весняне рівнодення, яке відбувається в Північній півкулі наприкінці березня. Теорія припускає, що мінлива й оманлива  погода в перші дні астрологічної весни здавна була приводом для непередбачуваних жартів та розіграшів.

Народився Василь Тарновський, меценат, аматор української старовини, фундатор Чернігівського музею Українських старожитностей

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

А.Горонович. Портрет В. В. Тарновського (молодшого). 1860-ті роки

1 квітня 1837 року у Качанівці на Чернігівщині народився Василь Тарновський (молодший), нащадок козацько-старшинського роду, аматор української старовини, меценат, фундатор Чернігівського музею Українських старожитностей, шість разів його обирали предводителем повітового дворянства.

У своєму родинному маєтку у Качанівці він радо приймав багатох діячів української культури та науки: Тараса Шевченка, Марко Вовчок, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Олександра Лазаревського, Дмитра Яворницького, Володимира Антоновича. Усі вони називали Василя Тарновського наш «Гетьман».

Колекціонуванням українських старожитностей Тарновський захопився змолоду. Він об’їхав глухі хутори та села у пошуках цікавих експонатів, які купував, міняв та й просто випрошував. У сім’ї Тарновських існував своєрідний культ Тараса Шевченка. Тому Тарновський особливо ретельно збирав усе, що мало стосунок до Кобзаря. Крім збирання Шевченкіани (яка склала 1 тис. речей), Тарновський постійно виділяв кошти на утримання могили Тараса Григоровича, був автором  барельєфа письменника.

Василь Тарновський позував Іллі Рєпіну для картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Він зображений у вигляді шляхтича у високій чорній шапці. Усі ужиткові речі на картині – від каламаря з чорнилом до шабель та інших козацьких атрибутів – змальовані з колекції старожитностей Василя Тарновського.

Відбулося заняття з цифрової грамотності «Дія.Підпис крок за кроком: навчаємось із матеріалами Дія.Освіта»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

31 березняРегіональному тренінговому центрі Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулося заняття з цифрової грамотності «Дія.Підпис крок за кроком: навчаємось із матеріалами Дія.Освіта».

Учасники заходу ознайомилися з поняттям цифрового підпису, дізналися, де і як його отримати, а також опанували основи підписання електронних документів.

Навчання базувалося на матеріалах освітнього серіалу «Електронний підпис» та практичного гайду «Як отримати е-підпис», що допомогло краще зрозуміти можливості та переваги використання електронного підпису в повсякденному житті.

Захід супроводжувався навчальними відео та онлайн-підказками, що зробило процес навчання більш наочним, доступним і ефективним.

31 березня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

31 березня 1922 року в Києві Лесем Курбасом був створений театр-студія «Березіль». Нині це Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Шевченко. Зараз назву «Березіль» носить мала сцена цього театру.

Творче об'єднання «Березіль» включало тоді в себе не тільки київське відділення, але і філії в Одесі, Умані та Білій Церкві.

«Березіль» Леся Курбаса, даючи свої виступи перед військовими, так їм сподобався, що був узятий останніми на повне забезпечення. Так «Березіль» існував до 1925 року, поки не став одержувати дотацію від держави. З 1926 року театр «Березіль» був переведений до Харкова, а його місце зайняв теперішній київський театр української драми імені І. Франка.

На сцені «Березолю» Курбасом були здійснені оригінальні постановки п'єс, що викликали гарячий інтерес у глядачів і гострі дискусії в театральних колах. Курбас брав активну участь у культурному житті: викладав в музично-драматичному інституті, виступав як театральний критик і публіцист в газетах і журналах. У жовтні 1933 року він був звинувачений в ідеологічних помилках і усунений від художнього керівництва театром. А незабаром його заарештували. Розстріляний Курбас у 1937-му. І могила його на Соловках невідома і понині.

На фасаді будівлі Харківського театру імені Шевченка кілька років тому була відкрита меморіальна дошка з вказівкою, що тут працював великий діяч української культури Лесь Курбас.

Народився Микола Міхновський, ідеолог самостійництва

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

31 березня 1873 р. на Полтавщині у родині сільського священика народився Микола Міхновський, адвокат, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття. Він – автор програмного документу Браства тарасівців «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна».

Микола Міхновський був нащадком старовинного козацького роду. Його батько знав українських пісень та дум, чому навчив і сина. А богослужіння правив українською.

Навчаючись на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира, Міхновський увійшов до таємної політичної організаціїї «Братство тарасівців». «Нашому поколінню належить створити українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави. – так окреслив «Кредо…» Міхновський. Зреалізувати ці ідеї Братство не змогло, натомість практично усі його члени опинилися за гратами.

1899-го він з коханою переїхав до Харкова, тікаючи від її чоловіка. Але шлюб не склався. Тут Міхновський займався адвокатською практикою і швидко зійшовся з місцевою українською громадою. 1900-го він разом зі студентами влаштував у Харкові концерт, присвячений 100-річчю «Енеїди» Івана Котляревського, виступав перед учасниками Шевченківських свят у Полтаві і Харкові, закликав до збройної боротьби за права українського народу.

Бібліотека висловлює щиру подяку Руслані Сікаленко за передані у дар примірники посібника «Вишивка за мотивами таврійського розпису» (вип. 3 «Миколаївська вишиванка»)

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

«Таврійський розпис і вишивка за його мотивами таять у собі ще багато цікавих тем, символів, прихованих оберегів. Та вже «розкодовані» образи свідчать про неймовірну глибину і складність, здавалося б, простих речей… про всеосяжну любов до рідної землі, доброту сердець мешканців одвічно пов’язаного з морем і ріками південного краю. Для матерів, які вишивають своїм синам, – вони про їхню любов та молитви, для дружин – про кохання, вірність та віру, а для сильних духом чоловіків – про красу їхнього рідного краю, про свободу, просторі степи і темпераментне море, потужні маяки, а також про рідних і коханих, які завдяки чи всупереч чекають.»

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека висловлює щиру подяку культурній діячці, дослідниці таврійського розпису, менеджеру проєктів із регіонального брендування та соціального підприємництва Руслані Сікаленко за передані у дар примірники посібника «Вишивка за мотивами таврійського розпису» (вип. 3 «Миколаївська вишиванка»).

Це видання стало результатом кропіткої творчої та дослідницької роботи, що поєднує традицію і сучасність. Посібник містить узагальнені матеріали напрацьовані ГО Центр навчання і освіти дорослих "Південь" у співпраці з КМА «Арт-спокуса». Його створено в межах авторських освітніх і просвітницьких ініціатив, спрямованих на популяризацію унікальної мистецької спадщини Півдня України та розвиток сучасної культури вишивки.

Головна ідея видання – розширити коло майстрів, які працюють із цією традицією, та допомогти відродженню й формуванню нового культурного бренду регіону. Особливу увагу в посібнику приділено створенню чоловічих моделей сорочок, прикрашених орнаментами, що відтворюють характерну стилістику таврійського розпису – яскравого, символічного та впізнаваного «синьоокого дива» нашого краю.

Цикл книжкових виставок «Літературна галерея Шевченківських лауреатів»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Цього року відзначаємо 65 років від дня заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка – найвищої державної нагороди у галузі літератури, культури та мистецтва. Премія була заснована у 1961 році і відтоді стала символом найвищого визнання творчих здобутків митців, які зробили вагомий внесок у розвиток національної культури, духовності та мистецтва.

З нагоди цієї дати відділ обслуговування користувачів @Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека підготував цикл книжкових виставок «Літературна галерея Шевченківських лауреатів», метою яких є популяризація творчості лауреатів премії та ознайомлення читачів із їхнім творчим доробком.

Упродовж січня у межах циклу вже були експоновані перші виставки:

-«Літературна зоря української діаспори» (до 100-річчя від дня народження Віри Вовк);

-«В поколіннях я озвуся…» (до 135-річчя від дня народження Павла Тичини).

-Протягом року на читачів очікують нові виставки, присвячені лауреатам Шевченківської премії.

-«Життєва доля та наукові пріоритети Євгена Шабліовського» (до 120- річчя від дня народження) (27 квітня);

-«Сучасний класик українського роману» (до 75-річчя від дня народження Василя Шкляра) (10 червня);

-«Літописець української долі» (до 80-річчя від дня народження Михайла Слабошпицького) (28 липня);

«Розстріляне відродження»: Олекса Слісаренко

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Слісаренко Олекса Андрійович народився 28 березня 1891 р. на хуторі Конівцов, Шатовської волості, Вовчанського повіту на Харківщині (нині село Шипутове, Великобурлуцького району). Батько майбутнього письменника, Андрій Прокопович Снісар, назвав свого сина, свою п'яту дитину, Олексою. А під час хрестин глухуватий піп записав хлопчика сином Слісаря (звідси й пішло Слісаренко). Багатодітна сім'я Снісарів, в якій пізніше народилося ще двоє дітей, недовго затрималася на хуторі. В зв'язку з матеріальними нестатками, батько, який працював майстром на панській лимарні, змушений був шукати нові заробітки й переїхав у хатнянській маєток Генрихова. Олексі на ту пору виповнилося дев'ять років. Настав час подумати про його освіту. Хлопчика віддали до сільської школи. Наука давалася Олексі легко. Він виявляв неабиякі математичні здібності. 1901 року батько черговий раз змінив місце роботи. Цього разу родина переїхала до села Засупаївки, що розкинулося на березі мальовничого озера неподалік від Яготина.

Саме в Яготині Олекса й продовжив своє навчання: став учнем місцевої двокласної школи. Учився, як і раніше, добре. Та невдовзі йому довелося розлучатися зі своїми новими друзями — батько ще раз поміняв місце роботи. На цей раз шлях багатодітної сім'ї Снісарів проліг у село Сергіївку Лебединського повіту. Тут Олексу віддали до церковно-приходської школи. Роки навчання в ній залишились у пам'яті Слісаренка надовго: жадібний до знань хлопчина нарешті зустрів людину, яка багато в чому вирішила його майбутню долю. Йдеться про вчительку словесності С.А Люмінарську. Вона мала значний вплив на смаки та вподобання підлітка, відкриваючи перед ним чарівний світ літератури українських та російських класиків.

Що почитати навесні: добірка книжок за рекомендацією миколаївської бібліотекарки

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Олександра Уткіна

Колаж Суспільне Миколаїв добірка книжок. Колаж Суспільне Миколаїв/Олександра Уткіна

Історії кохання, втрат, надії та сили духу — Суспільне Миколаїв підготувало весняну добірку книжок, що поєднують емоції, життєві випробування, романтику й важливі соціальні теми. Список літератури може зацікавити читачів різного віку.

Підбір книг підготували за рекомендаціями фахівчині Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки Валентини Дудки. Думка автора може не збігатися з позицією читача.

"Ти не одна: Кохані Героїв України. Історії війни та любові" — Анна Гудзь

"Збірка сповідей жінок, чиї чоловіки віддали життя за свободу України".

За словами бібліотекарки, книга порушує теми втрати, війни та пам’яті, а також розповідає про особисті історії кохання і спільного життя.

"Це щирий калейдоскоп людських доль, де щастя межує з розпачем, а пам’ять про коханих перетворюється на силу для тих, хто продовжує жити", — говорить Валентина.

Книга "Ти не одна" авторки Анни Гудзь. Колаж Суспільне Миколаїв/"Vivat"

Більшість громад у 2025 - без нових книжок у бібліотеках - дослідження Українського інституту книги

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

У 2025 році 53% громад не купували нових книжок для бібліотек, - такими стали результати опитування, яке провів Український інститут книги. Фахівці інституту отримали відповіді від 1002 територіальних громад.

Отже, опитування показало, що у 2025 бібліотечні фонди поповнили 47 % громад. Загалом там придбали книжок на 48,5 мільйонів гривень. На ці гроші можна було купити приблизно 140 тисяч примірників книг. 140 тисяч книжок - це трохи більше, ніж по одній книжці для всіх жителів Ужгорода.

У цьому році громади, що планують купувати нові книжки, знову в меншості - їх 47,4% від усіх опитаних громад. Усі громади з планами на купівлю книг мають намір виділити на це на 7% більше грошей, ніж торік. Проте вони не зможуть придбати більше примірників: причина в тому, що книжки подорожчали.

У Мінкульті працюють над механізмом співфінансування, за яким кошти місцевих бюджетів на закупівлю книжок доповнюватимуться з державного бюджету. Це стосується лише тих громад, які передовсім самі купуватимуть книги.

Більшість громад поповнюють фонди бібліотек нерегулярно: тільки кожна п’ята закуповує книжки щороку протягом 2023-2025. Найбільше таких громад на Волині та Хмельниччині, а найменше – на Закарпатті.