Які письменниці серед 100 найвпливовіших людей року за версією Time

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Читомо

Американські письменниці Фріда Мак-Фадден і Таярі Джонс увійшли до щорічного списку 100 найвпливовіших людей 2026 року за версією журналу Time.

Обох авторок відзначили в номінації «Митці».

Щорічний список Time традиційно поділений на шість категорій: «Митці», «Ікони», «Лідери», «Титани», «Піонери» та «Інноватори». Загалом до переліку 2026 року увійшли 44 жінки та 61 чоловік.

Фріда Мак-Фадден — авторка психологічного трилера «Служниця» (The Housemaid) і одна з найпопулярніших письменниць жанру. Текст про неї для Time написала Е. Л. Джеймс, авторка серії «П’ятдесят відтінків». Вона назвала Мак-Фадден «беззаперечною володаркою психологічного трилера» й відзначила її здатність будувати напругу в буденних на перший погляд обставинах — у приміському домі, шлюбі чи хатній роботі.

За словами Джеймс, у книжках Мак-Фадден «ніщо не є тим, чим здається»: авторка працює з темами газлайтингу, аб’юзивних стосунків, маніпуляцій і помсти, поступово підважуючи довіру читача до персонажів і ситуацій. Джеймс також пов’язала увагу письменниці до темних сторін людської психіки з її медичним досвідом.

Як зменшити вплив російського контенту?

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Міністерство культури України

Як зменшити вплив російського контенту? Дивіться онлайн

Мінкульт разом із БФ «МХП-Громаді» та Gradus презентують дослідження медіаспоживання українців.

71% українців досі споживає російськомовний контент — через звичку й доступність. Вихід — створення сильного українського продукту.

Під час трансляції:

— ключові висновки дослідження

— які формати та платформи мають найбільший потенціал

— як змінюється споживання в різних вікових групах

Участь онлайн відкрита для всіх.

Доєднуйтеся за посиланням: https://youtube.com/live/lLxwOm2uioI?feature=share

22 квітня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

22 квітня 1918 року в ході Кримської операції під проводом полковника Петра Болбочана армія УНР форсувала Сиваш і звільнила від більшовиків Джанкой, першу вузлову станцію в Криму. Завдяки цьому українська армія отримала можливість для розгортання подальшого наступу та раніше за німців дісталася Сімферополя. Перемоги було досягнуто з мінімальними втратами.

Напередодні форсування Сиваша Петро Болбочан зустрівся з генералом фон Кошем, командиром 15-ї ландверської дивізії, яка наступала на Тавриду слідом за групою Болбочана. Генерал повідомив полковника про намір німецького командування силами корпусу за підтримки флоту здійснити операцію та зайняти Крим. Маючи завдання уряду випередити німецький наступ і оволодіти Таврійським півостровом раніше за німців, запорожці готувалися самостійно взяти Перекоп. Петро Болбочан, як командир дивізії й офіцер нижчого рангу, змушений був визнати свою підлеглість німецькому генералу, але від запропонованої допомоги — німецьких військових частин та бронепоїздів, що мали прибути до Мелітополя, він відмовився. Німецьке командування досить скептично поставилося до планів запорожців з огляду на вигідне оборонне становище ворога: на Перекопі більшовики могли навіть незначними силами стримувати чисельно переважні частини противника, а на Сиваші природні умови робили переправи майже неприступними. Німці вважали неможливим здобуття Перекопу без важкої артилерії, яка мала підійти найближчим часом до розпорядження 15-ї ландверської дивізії, і сприйняли наміри Болбочан як зухвалу витівку. Можливо, саме це спонукало німецьке командування пропустити запорожців для подальшого наступу на Тавриду.

Пройшов всеукраїнський форум «Ідентичність як звʼязність: території, смисли, практика»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Міністерство культури України 

У Києві пройшов всеукраїнський форум «Ідентичність як звʼязність: території, смисли, практика», який об’єднав представників держави, громад, експертного середовища та культурного сектору.

В центрі розмови — ідентичність як зв’язок між людьми, територіями та інституціями. Саме локальні історії, культурна географія та досвід громад формують цілісний український простір і підсилюють стійкість суспільства під час війни.

«Ідентичність формується через досвід і історії, які ми проживаємо щодня. Наше завдання — зробити ці історії видимими, посилити їх у публічному просторі і дати їм масштаб через український культурний продукт. Тому держава інвестує в українські історії, зокрема через ініціативу «Тисячовесна»», - наголосила Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – Міністерка культури України Tetyana Berezhna.

Відбувся захід – інформаційна година «Чорнобиль: пам’ять, що не згасає»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

26 квітня 2026 р. минає 40 років від дня аварії на Чорнобильській АЕС – найбільшої техногенної катастрофи в історії ядерної енергетики. З плином часу не стихає біль цієї трагедії, а пам’ять про її наслідки й досі залишається живою для мільйонів людей. Чорнобиль став суворим нагадуванням про відповідальність людства за використання ядерних технологій.

21 квітня, напередодні цієї пам’ятної дати, у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбувся захід – інформаційна година «Чорнобиль: пам’ять, що не згасає». Представники Mykolayiv National Agrarian University (MNAU) ознайомилися з перебігом подій весни 1986 року на Чорнобильській АЕС, дізналися про героїзм ліквідаторів, які ціною власного життя і здоров’я зупинили поширення катастрофи, а також про її масштабні наслідки для України та світу. Особливу атмосферу заходу створили поетичні рядки Дмитра Павличко, Ліни Костенко інших авторів, що допомогли глибше відчути трагізм подій.

Увазі присутніх була запропонована виставка «Гіркий полин твоєї долі, Україно…», де представлені книги та публікації з періодичних видань, які висвітлюють події аварії та її екологічні наслідки.

Запрошуємо усіх охочих відвідати виставку, що експонуватиметься з 23 по 30 квітня у відділі обслуговування користувачів!

Український інститут книги підтримає 17 заходів з промоції читання

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Завершився останній, четвертий етап конкурсу заходів, що підтримують культуру читання. Фіналістами стали 17 проєктів заходів — поетичні читання, фестивалі, книгообмін та інші ініціативи. Всі вони відбудуться цього року, а деякі — вже цієї весни.  

Результати конкурсу затверджено наказом Українського інституту книги 17 квітня. Перелік погодила Експертна рада конкурсу, погодивши його з Наглядовою радою Інституту.

Нагадаємо: конкурс культурно-мистецьких проєктів, спрямованих на організацію і проведення заходів з промоції читання, оголосили 26 грудня 2025. На останньому, четвертому етапі конкурсу Експертна рада оцінила 19 проєктів. До фіналу пройшли 17 з них — ці проєкти отримають державну фінансову підтримку.

Повний перелік переможців за посиланням.

Серед проєктів-переможців є заходи на Сумщині, Тернопільщині, Львівщині, в Одесі, Запоріжжі, Харкові, Миколаєві, Житомирі, Черкасах і у Львові. Це фестивалі, поетичні читання, заходи для дітей. Крім того, у Львові  можна чекати на книгообмін просто неба.

Народився Борис Дмитрович Греков – український історик, громадський діяч

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

21 квітня 1882 року у місті Миргороді Полтавської губернії (тодішня Російська імперія) народився історик Борис Дмитрович Греков в сім’ї, що належала до давнього міщанського роду. Батько Бориса Грекова був начальником Миргородської поштово-телеграфної служби.

Невдовзі після народження хлопчика родина Грекових переїхала до Холма, потім – до Грубешова (нині Хелм і Грубешув, Польща). Борис закінчив класичну гімназію в  Радомі, вищу освіту отримав у Варшавському та Московському університетах.

Викладав на Вищих жіночих курсах, в імператорському комерційному училищі, у Петербурзькому університеті, вишах Пермі, Сімферополя, Ташкента.

Професор Ленінградського та Московського університетів. Академік-секретар відділення історії та філософії АН СР.

Праці Б.Грекова тричі були відзначені Державними преміями СРСР, а також радянськими орденами.

Під час сталінських репресій Б.Грекова не оминула доля багатьох науковців, надто в контексті «Академічної справи».

210 років від дня народження Шарлотти Бронте

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Шарлотта Бронте народилася 21 квітня 1816 рокув Західному Йоркширі і була третьою дитиною (а їх було шестеро – Мері, Елізабет, Шарлотта, Патрік Бренуелл, Емілі і Енн) в сім’ї священнослужителя англіканської церкви. Рано втративши матір, в дитинстві вона пережила багато горя, страждаючи від суворого та фанатичного батькового характеру.

У 1824 році Шарлотту разом з трьома сестрами батько віддав в безкоштовний сирітський притулок для дітей духовенства, але через рік змушений був забрати: притулок вразила епідемія тифу.

Вимушена працювати гувернанткою, багато років Шарлотта мріяла відкрити свій пансіон для дівчаток. Накопичивши невелику суму, разом із сестрою Емілією вона поїхала до Брюсселя.

Отримавши гарну освіту і блискуче опанувавши французькою мовою, дівчата повернулися до Англії, але створити свій навчальний заклад їм не вдалося не одразу через відсутність коштів і зв’язків. Відкритий пансіон біля кладовища не набув популярності, цьому не допомогли ні педагогічна майстерність сестер Бронте, ні досвід, ні знання французької мови, ні отримана за кордоном освіта.

21 квітня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

21 квітня 1944 року в урочищі Гурби на Рівненщині відбувся бій південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням Петра Олійника -“Енея” та з’єднання “Холодний Яр” УПА-Південь проти військ НКВД. Загальна кількість УПівців разом з місцевими мешканцями, які до них приєдналися становила близько 5 тисяч. Південна група УПА мала 2 батареї гармат та кілька мінометних ланок.

Війська НКВД мали авіацію, яка виконувала розвідувальні функції, бронепоїзди, 15 легких танків, кінноту. Загальна кількість солдат становила близько 30 000.

1 березня 1944-го у Рівненській області розпочалася мобілізація військовозобов’язаних до лав Червоної Армії. До мобілізаційних пунктів відправлено 10000 чоловік.

Найзапекліші бої відбулися 21-25 квітня. Знищивши понад 900 більшовиків, підбивши 5 танків, бійцям УПА вдалося вирватися з оточення ворога, який переважав у силі.

НКВдівці спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а мешканців вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних під час тих подій донині точно не встановлена.

Для Української повстанської армії найбільша битва з військами НКВС, у Кременецьких лісах 21-25 квітня, була переможною. Попри значну  перевагу у зброї та особовому складі, радянським військам не вдалося вибити повстанців з оборонних позицій і витіснити з лісового масиву на відкритий простір, на тили фронтової лінії Червоної армії з метою цілковитого знищення.

20 квітня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Петро Сагайдачний (1570–1622) – видатний український полководець, православний шляхтич гербу Побуг, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорозької Січі

20 квітня 1622 року Петро Сагайдачний помер унаслідок ускладнень вогнепального поранення руки, яке отримав під час битви під Хотином.

Точна дата народження Петра Конашевича-Сагайдачного невідома – серед версій істориків значаться і 1550 рік, і 1582. Найбільш ймовірно, що він з’явився на світ у 1570 році в селі Кульчиці поблизу Самбора на Львівщині.

Його батько був шляхтичем, родина мала власний герб. По батькові і назвали Петра Конашевичем, а друга частина прізвища – Сагайдачний (від слова «сагайдак», тобто футляр, де зберігаються стріли) – додалась уже на Січі. Саме там він отримав своє легендарне прізвисько за те, що як ніхто інший відзначився особливим умінням стріляти з лука, який завжди мав при собі. За народними переказами, Сагайдачний за хвилину міг випустити від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків.

Похорони гетьмана припали на Провідну (Фомину) неділю, 28 квітня 1622 року. На велелюдному похороні зібрались його бойові побратими, мешканці Києва. Під час похорону учні Київської братської школи читали приурочені до цієї скорботної події «Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного» о. Касіяна Саковича, у яких возвеличувались подвиги українського полководця та його служіння християнській вірі.