Амвросій Андрійович Ждаха

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Амвросій Андрійович Ждаха – український художник та графік, тонкий майстер акварельної мініатюри, колекціонер старовинних монет, зброї та творів декоративного мистецтва, бібліофіл. З Миколаївщиною, а саме м. Очаків, його пов’язують дитячі роки, куди переїхала родина у 1856 р.

На довгому життєвому шляху А. Ждаха працював у різних напрямках. Він є автором тематичного циклу малюнків українських писанок з Херсонщини, Київщини, Чернігівщини, Полтавщини та Волині, малюнків старовинної кераміки та різьби по дереву, ілюстрацій до багатьох творів української класичної літератури та ін. У період з 1893 по 1914 рр. Амвросій Андрійович створив кілька десятків акварелей, що призначалися для відтворення у вигляді поштових листівок.

Сьогодні до вашої уваги комплект листівок «Амвросій Ждаха» (Миколаїв, 2024), що відкриває серію «Художники Миколаєва». Це копії оригінальних серій листівок 1911 та 1913 рр. Кілька екземплярів відтворено з оригінальною зворотною стороною, більша частина – з українськими народними піснями. Добірку пісень під малюнки художника зробила очаківський краєзнавець Галина Крикун, пам'яті якої присвячено цей випуск.

Книга Христини Біляковської «Я тебе… Війна. 100 історій кохання»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Війна змінила наші цінності, змусила не відкладати життя «на потім» та не шукати зручних моментів, зокрема для зізнання в своїх почуттях. Російське вторгнення не змогло викорінити кохання, але зробило його іншим.

У 2022 р. за волонтерської ініціативи чотирьох українок було засновано проєкт «Я тебе… війна. 100 історій кохання». Книга Христини Біляковської «Я тебе… Війна. 100 історій кохання» (Харків : Vivat, 2023) є своєрідним звітом цього проєкту. До видання увійшло 25 історій українців, які знайшли або втратили своє кохання впродовж цієї війни. У цих історіях є все: любов, ненависть, радість, горе, але вони також мають одну спільну рису – непереборну силу людського духу.

Авторка показує не «романтизовану», а справжню війну, що змінює людей та їхні долі, змушує задуматися про власні цінності та пріоритети. Дає зрозуміти, що кохати потрібно зараз, адже потім - може і не бути. У воєнний час люди не мають часу на дрібниці, вони цінують кожну мить, проведену з рідною людиною. Кохання – це мов їхня броня, що захищає, дає сил жити та боротися, і у важкі часи є промінчиком світла, що допомагає не здаватися, не втрачати надію та сподіватися на краще.

Вже у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека та ще у 31 бібліотеці Миколаївщини від Український інститут книги.

#УІК #МиколаївськаОУНБ

#КультурноМистецькийПроєкт2023

Учасники клубу «СловоТворення» відкрили для себе невідому сторону нашого земляка, Бориса Мозолевського

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Борис Мозолевський – людина непересічної долі, археолог, поет. За словами заступника директора Нікопольського краєзнавчого музею, Мирослава Жуковського, «мав дар передбачення і передчуття». Він сам напророчив собі, що знайде «щось дуже велике й блискуче». І саме ця знахідка зробила його відомим на весь світ.

17 липня, на черговому засіданні розмовного клубу «СловоТворення» в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, учасники клубу відкрили для себе невідому сторону нашого земляка, Бориса Мозолевського, а саме Мозолевського-поета. Поета, який любив свою Батьківщину, свій край, а особливо степ, безмежний і таємничий. Адже він розкриває людину, і він же зберігає таємниці минулого.

Чекаємо на вас щосереди о 12:00 в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, за адресою вул. Маріупольська, 9.

#Слово #словотворення

#розмовний_клуб

#українська_мова

Лауреат Нобелівської премії з літератури 1959 р. Сальваторе Квазімодо (1901-1968)

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Лауреат Нобелівської премії з літератури 1959 р. – італійський поет Сальваторе Квазімодо (1901-1968).

Квазімодо народився у містечку Модіці (Сицилія) у сім’ї залізничника, хотів навчатися в гімназії, але його батьки вирішили дати дітям технічну освіту, вважаючи її більш практичною. У цей час юнак захопився поезією, почав читати класичну та зарубіжну літературу, а також опублікував свої перші вірші, разом із друзями випускав газету.

У 1919 р. Квазімодо вступає до Римського політехнічного інституту, однак через грошові труднощі покинув навчання, працював продавцем, креслярем, бухгалтером та одночасно вивчав грецьку та латину. З 1926 року Квазімодо заглибився у написання віршів.

У 1929 р. шурин Квазімодо, Еліо Вітторіні, який згодом став відомим романістом, критиком і перекладачем, познайомив його з поетами Еудженіо Монтале і Джузеппе Унгаретті. Ці три поети стали основоположниками герметичної поезії, що зосереджувалася на трагізмі людського буття та внутрішньому світі особистості.

Протягом наступних кількох років Квазімодо випустив низку поетичних збірок: «Потонулий гобой» (1932), «Аромат евкаліпта та інші вірші» (1933), «Ерато і Аполліон» (1936), «Вірші» (1938).

У 1938 р. Квазімодо стає помічником Чезаре Дзаваттіні, письменника, редактора кількох періодичних видань, а наступного року займає посаду редактора тижневика «Темпо».