Нобелівська премія з літератури 1973 р. Патрік Вайт (1912-1990)

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Романіст і драматург Патрік Вайт (1912-1990) був першим австралійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури. У творах прозаїка знайшли своє віддзеркалення соціальні проблеми австралійського суспільства другої третини ХХ ст. Він показав, що у період небувалого для Австралії підйому «загального благоденства і добробуту» моральність і духовність залишалися поза межами життя.

Патрік Віктор Мартиндейл Вайт народився у родині землевласника в Лондоні, де під час подорожі перебували батьки. Школу відвідував спочатку у Сіднеї, з 13 років вчився в Англії у привілейованій школі – Челтенхемпському коледжі, який назвав «англійською в’язницею». Повернувшись в Австралію, працював ковбоєм і найманим робітником на вівчарських фермах.

У 1932 р. Патрік Вайт вступив до Кембриджському університету, де вивчав англійську, німецьку, французьку літературу. Там він почав писати художні твори. У 1935 р. вийшла його перша книга – збірник віршів «Орач», перший роман «Щаслива долина» (1939), присвячений епізодам з фермерського життя, роман «Ті, що живуть і мертві» (1941), де зображені різні соціальні верстви Лондона 1910-1930 рр.

Під час Другої світової війни служив у розвідці британських військово-повітряних сил у Африці, Греції та на Близькому Сході. Після війни письменник повернувся до Австралії, купив ферму у передмісті Сіднею, де розводив породистих кіз і собак, вирощував на продаж квіти й овочі, а пізніше зосередився на літературній творчості. Письменник також брав активну участь у захисті прав аборигенів, в антивоєнних маршах та протестах проти руйнування пам’яток австралійської природи. Уже в поважному віці та хворий, Вайт поставив умову: якщо будівельні корпорації не припинять тиск на довкілля Сіднея, він залишить Австралію. Його голос почули – і зелену красу було збережено.

Книги Констянтина Григоренка «Ізюм. Зруйнований, але не скорений» та Дарії Бури «Місто-герой Харків. 28 історій незламності»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Літературно-художне видання Констянтина Григоренка «Ізюм. Зруйнований, але не скорений» (Харків : Видавництво Фоліо, 2023) є хронікою подій міста Ізюм Харківської області, що перебувало під російською окупацією від початку квітня до вересня 2022 р. У книзі зібрано документальні свідчення очевидців, інтерв’ю з керівниками місцевих органів влади, статті з газет та дописи із соцмереж про трагедії людей, проблеми забезпечення життєдіяльності міста та дії влади. Автор описав події трьохтижневого протистояння міста росіянам, що дало українським військовим час на підготовку фортифікаційних оборонних споруд на сході та на південному сході від міста. Видання містить спогади працівників Національної поліції України, які знаходили масові поховання та чисельні катівні, що облаштували окупанти у містах Харківщини.

«У місті Вовчанськ перебували сім громадян Шрі-Ланки, які були студентами Куп’янського медичного коледжу. Після того, як окупанти зайшли до міста, вони (студенти) намагалися вийти до Харкова. Їх затримали та помістили в камеру у Вовчанську, катували…», – згадує голова Національної поліції України І. Кліменко.

Книга написана передусім для того, щоб якомога більше людей дізналися правду про жахи війни, жорстокість російських загарбників і запеклу боротьбу українського народу.

Книга Дарії Бури «Місто-герой Харків. 28 історій незламності» (Харків: «Орбіта», 2023) містить двадцять вісім коротких історій українців про перші дні війни, які обороняли Харків та його околиці. Це спогади мешканців міста про мирне життя, куди жителі російського Бєлгорода їздили на вихідні за одягом, продуктами та розвагами.

24 лютого 2022 р., прорвавши кордон на пункті пропуску «Готівка», росіяни пішли у наступ на Харків та були переконані, що харків’яни зустрінуть їх братерськими обіймами, але натомість, побачили супротив українського цивільного населення, яке взяло в руки зброю, щоб боронити свої землю від ворога. Відстоюючи своє місто в часи суворих випробувань городяни продемонстрували, що здатні на взаємодопомогу, співчуття та підтримку одне одного. Видання доповнено численними фотографіями.

Авторка книги Дар’я Бура – журналістка, радіоведуча, яка чотири роки працювала в зоні АТО/ООС як воєнна кореспондентка.