Коваль Г. П. Бажання літати / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 417 с.

Коваль Г.П. Бажання літати. Коваль Г.П. Бажання літати. Коваль Г.П. Бажання літати. 325 59. Кам'янські вісті. – 1942. – № 91, 4 серпня. Шляхи італійської авіяції. 28 березня, Італія відсвяткувала двадцятиліття своєї відродженої авіяції. Кажемо – «відродженої», – бо за часи першої великої європейської війни, італійська військова авіяція тільки-що народилась, – завдяки прозорливості поета-вояка Д’Анунція, – щоб потім знову завмерти. В 1919 році італійську авіяцію було демобілізовано, і залишилися тільки окремі військові летуни, як Ферарін, Мазіеро, Янелльо, Льокателлі, Маддалена, – що намагалися йти пліч-о-пліч з кращими летунами інших еропейських країн, щоб не дозволити понизити прапор Італії, і нерідко осягали несподівано голосних успіхів. Досить пригадати блис кучу перемогу Янелльо в інтернаціональних змаганнях 1919 р. за чашу Шнайдера, або ризикований перелет Фераріна і Мазієра з Риму до Токіо в 1920 р., або перелет височезних Анд Льокателлі. 28 грудня 1922 року, вже після приходу до влади фашистівського уряду, Олександр Пассалева досяг світового рекорду швидкости лету на гідропляні. І, нарешті, 28 березня 1923 року з’являється, за підписом Мусоліні королевський декрет про створення італійської авіяції. Але поява декрету не була початком великої справи відродження італійської авіяції, а вже завершенням першого етапу гарячкової діяльности, коли було пророблено кольосальну підготовну роботу. 28 жовтня 1922 року, в день перейняття фашистами влади, Італія мала 66 літаків, що були здатні літати. На 28 березня 1923 року їх вже було 200, а 4 листопада того ж року, над урочистим походом, що ніс в роковини перемоги вінки на надгробок Невідомого Вояка, літало вже 300 новісіньких аероплянів. З того часу було перейдено величезний шлях розбудови й творчости, і причому зверталося пильну увагу не тільки на побільшення кількости, але й, особливо, на вдосконалення якости окремих типів. Внаслідок цієї діяльности, італійська авіяція