Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

187 187 26 серпня 1883 р. Володимир Надєждін Перенесення чорнильно – сургучної фабрики Буд. Стаматело на Старорізничу вул. Там само, арк. 157. 9 січня 1884 р. Патте Фарбувальний заклад Буд. Бертрана на Московській вул. Там само, арк. 236. 10 січня 1884 р. Михайло Розенблат Шкіряний завод Олександрівська площа, 82 Там само, арк. 237. 16 січня 1884 р. Дем’ян Димов Паровий млин Балтська дорога, 12 Там само, арк. 238. Отже, у останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. в розвитку промисловості Півдня України сталися кардинальні зміни. Буржуазні реформи 60 – 70 – х рр.. сприяли виникненню в них фабрик і заводів, ремісничих підприємств, промислів, формуванню робітничого класу. Характерною особливістю південноукраїнських міст стало виникнення численних дрібних кустарних ремісничих підприємств з одним – двома працюючими, які базувалися на ручній праці. Механічні двигуни застосовувалися на середніх та великих підприємствах. Власниками промислових закладів ставали, головним чином, євреї та іноземці, у меншій мірі – українці та росіяни, які воліли більше займатися землеробством, виноградарством, садівництвом. Як правило, дрібні промислові заклади зосереджувалися на виробництві продуктів споживання або наданні послуг. Головною функцією органів місцевого самоврядування стало надання дозволів мешканцям міст незалежно від місця проживання на відкриття та експлуатацію промислових закладів, причому їх власники не мали спеціальних для цього приміщень, орендуючи їх у домовласників. Для одержання дозволу необхідно було одержати ухвалу міського архітектора, санітарного лікаря і пожежного інспектора, після чого міська дума або управа приймала відповідне рішення, яке