Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

217 217 гавань сало, а звідти найбільш громіздкі товари в ящиках та бочках, які не могли поміститися на простих возах. Заробітки їх вельми значні, з кожної чверті зерна платили не менше 15, а іноді й 17 копійок сріблом, а бували випадки, коли платили від 20 до 50 копійок з чверті. Порахуємо по кругу тільки 15 копійок, виходить на 3 мільйони чвертей хліба та іншого зерна більше 450 тисяч руб. або близько 400 руб. сріблом за кожний віз. Биндюжникам платили з пуду поклажі, а іноді від повозки, в розмірі 1,5 руб. сріблом, дивлячись по якості, хрупкості та цінності товару. Візники екіпажні, або власники карет, фаетонів, дрожок та бричок, мали більше 950 коней з дрожками та бричками, але карет або колясок ще не було, відповідно, з їх появою кількість екіпажів подвоїлася. Всі вони платили місту не менше 1,5 руб. сріблом акцизу, що й складало близько 3200 руб. на рік прибутку [2]. Місцева влада, насамперед встановлювала тарифи на проїзд в залежності від відстані, причому неодноразово його змінюючи. Так, завідувач біржовими візниками Одеси, поліцейський чиновник Лашевський 16 грудня 1872 року звернувся до міської думи переглянути тариф на проїзд у 1873 році. Таблиця 2. 5. 1. Тарифи на візничий помисел в Одесі (1873 р.) [3, арк. 1 – 2]. Пункти призначення Дрожки в руб. Брички в руб Карети і коляски двокінні в руб. Карети і коляски однокінні в руб. вдень вночі вдень вночі вдень вночі вдень вночі Від Балки і Пересипу до Круглої площі(за 12 годин) 5 4 10 6 Від Балки і 2,5 2 5 3