Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

219 219 Агентств і на Приморський бульвар З міста до дач, суміжних із Зовнішнім бульваром 0,4 0,5 0,3 0,4 Зміна тарифів відбувалася, як правило, у зв’язку з подорожчанням життя. Інколи Одеська дума намагалася зменшити тарифи, що викликало протест візників; про це свідчить їхнє звертання до Одеської думи 15 листопада 1873 року. В ньому вони просили встановити «справедливу таксу», яка б влаштовувала їх і пасажирів, бо нині в Одесі все подорожчало(у зв’язку неврожаєм ціна вівса і сіна доходить до 65 коп. за пуд) і при цінах за проїзд у 20 коп. в будь – який кінець міста працювати невигідно, особливо взимку. Візники просили встановити тарифи такі, як у Харкові і Таганрозі, де одноразова поїздка коштує 30 коп., а година – 60 коп. [4, арк. 12 зв.]. Невідомо, як відреагувала на це дума, але з наступних документів видно, що повернулись до тарифу 30 коп. за одноразову поїздку. Член міської управи Одеси А. М. Бродський 18 жовтня 1874 року представив управі проект правил про візничий біржовий промисел. Охочі займатися в місті візничим промислом зобов’язані отримати на це дозвіл міської управи зі сплатою до міської скарбниці встановленого збору з отриманням особливих знаків чи номерів: одного великого розміру для прикріплення до екіпажу на видному місця за вказівкою управи, а другого – малого розміру для носіння при собі і пред’явлення, у випадку потреби, сідоку за його вимогою. При вирішенні питання про видачу дозволу братимуть до уваги здатність візника займатися зазначеним промислом та його поведінка. Кожному візникові вказувалося місце, де він має право стоянки. Охочий займатися візничим промислом мав бути записаний в особливу книгу при міській