Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

238 238 Соборної і Херсонської вулиць до Воєнного ринку на Слобідці. Біля каплиці був вузловий відправний пункт всіх ліній конки. В грудні того ж року була прокладена друга лінія конки, яка з’єднала центр міста із залізничним вокзалом. Наступний маршрут у червні 1898 року зв’язав місто з колишньою резиденцією князя Григорія Потьомкіна – Спаськом. Цей маршрут діяв тільки в літній час, а з 15 жовтня по 15 березня рух припинявся. У літній же час на кінцевій зупинці «Спасти» до коки підпрягали додаткового третього коня для подолання крутого підйому. У серпні 1898 року закінчилося будівництво ще однієї лінії, яка вела до порту. Пізніше всі ці лінії з’єдналися у два маршрути: Вокзал – Воєнний ринок і Спаськ – Елеватор (порт) загальною довжиною понад 14,5 км. Міська кінно – залізнична дорога мала два депо зі стайнями і стоянками для вагонів. Миколаївською міською думою строго регламентувалася робота кінно – залізничних доріг. Всі правила були розміщені в «Обов’язкових постановах Миколаївської міської думи про порядок утримання та користування кінно – залізничними дорогами», виданих наказом миколаївського воєнного губернатора 7 липня 1898 року. Бельгійське анонімне товариство «Миколаївських кінно – залізних доріг» мало забезпечити перевезення пасажирів та рух вагонів у визначений час по всіх відкритих лініях, утримувати шляхи, споруди, вагони, коней, збрую, павільйони станцій всередині та зовні в чистоті, порядку та щорічно їх ремонтувати. При користуванні Миколаївськими кінно – залізничними дорогами бажаючі повинні були заплатити кондуктору за проїзд, згідно діючій таксі та отримати квиток. Не дозволялося користуватися конкою особам, які супроводжувалися конвоєм, особам у нетверезому чи в такому хворобливому стані, яке могло загрожувати небезпекою іншим пасажирам(інфекційні хвороби, божевілля, язви) та особи в непристойному одязі. У 1902 – 1903 рр. розпочалося листування Миколаївської міської думи з Бельгійським товариством про переведення конки на електротягу, оскільки конка була вже не в змозі забезпечити перевезення пасажирів по місту. Довго велися