Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

316 316 Роки 1899 1900 1901 1902 1903 1904 1905 1906 1907 1908 Тис. руб./% 42,6 11,35 35,7 9,55 54,1 13,37 44,8 11,53 62,0 13,89 43,2 9,59 48,6 9,28 46,1 7,56 41,6 7,06 49,7 6,86 Отже, дані цієї таблиці свідчать, що на благоустрій і санітарію Херсонська міська дума витрачала незначну частину коштів, питома вага яких постійно зменшувалась. Помітну роботу здійснили міські думи та управи по благоустрою міст, установ та організацій; влаштування тротуарів, замощення вулиць, будівництво водопроводу та каналізації, освітлення вулиць і площ, будівництво і ремонт різноманітних споруд з певними зручностями. У великих містах регіону ці роботи здійснювали будівничі віділи міських управ. Так, 15 березня 1873 року на засіданні Акерманської міської думи було розглянуто доповіді управи по таких питаннях: про відачу в підряд чистки димохідних труб та освітлення міста вуличними ліхтарями, про умови з Кронгаузом(підприємець. – Авт.) щодо замощення Миколаївської вулиці та прориття в 3 – х пунктах поперечних канав [24]. Досить гостро в Акермані стояло питання про будівництво водогону. Договір на влаштування в Акермані водогону, заключний в кінці ХІХ століття з московським товариством фон – Врангель не було затверджено. Міністерством внутрішніх справ Російської імперії було визначено деякі невигідні для міста умови: міністерством запропоновано скоротити термін концесії з 50 до 40 років, а також вилучити пункт, яким було надано фон – Врангелю монопольне право водопостачання Акермана шляхом закриття приватних криниць. Восени 1901 року фон – Врангель, яким вже було витрачено значні суми коштів на влаштування двох артезіанських криниць, увійшов до Акерманської міської думи з пропозицією укласти облігаційний кредит на 250 тисяч рублів для спорудження водопроводу. На ці гроші фон – Врангель збирався спорудити водопровід, який ставав власністю міста, але віданий фірмі в оренду на 37,5 років, причому орендною платою мали гаситися відсотки та капітальний борг. У випадку згоди