Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

322 322 Так, із будівельного відділу Одеської міської управи від 8 березня 1880 р. ми двідуємося, що тільки у 1879 році влаштовано мостових на площі 17496 кв. сажнів, побудовано водостік довжиною 1951 погонний сажень. Крім того, було збудовано у міській лікарні криті залізом три бараки, кожний із них мав по дві палати(чоловічу і жіночу), кілька окремих кімнат для обслуговуючого персоналу. Бараки були обладнані ваннами і ватерклозетами. Над існуючим флігелем лікарні було надбудовано другий поверх. Лікарня мала лазню, їдальню, пральню, до всіх приміщень було проведено воду. У міській богадільні побудован два камяні одноповерхові флігелі, криті залізом, на 140 осіб, з відхожими місцями по сплавній системі; споруджено обозний сарай для Люблінського піхотного полку [33, арк. 63 – 63 зв.]. Оскільки населення не тільки малих, а й великих міст утримувало у своїх дворах домашніх тварин, то міським управам доводилося дбати про дотримання власниками худоби певних санітарних вимог. У зв’язку з цим Одеська міська дума у 1904 році прийняла обов’язкову постанову щодо утримання корівників. Цією постановою не допускалося влаштування випуску нечистот з корівників у міську каналізацію. Така вимога була викликана тією обставиною, що важкий коров’ячий гній не сплавляється по трубам разом з іншими рідкими водами, осідає на дно труби, сприяючи тим самим їх засміченню. Це змушувало власників корівників вивозити гній, а не сплавляти його у каналізацію, що спонукало їх підняти клопотання про відміну цієї вимоги. Йдучи назустріч такому клопотанню, міське громадське управління у 1910 році переглянуло діючу обов’язкову постанову щодо утримання корівників і дозволило спуск в каналізацію коровячтого гною в дуже зрідженому вигляді, причому за користування каналізацією була введена плата по 2 рублі за рік за кожну корову. Але, як показала практика, спуск коров’ячого гною у каналізацію, хоча й у розрядженому вигляді, вкрай шкідливо відображається на дії міської каналізаційною мережі: гній поступово осідає в трубах, закупорюючи їх, а очистка їх вкрай утруднена. Крім того, вартість очищення дуже велика і далеко не відповідає тим коштам, які поступають до міської каси від корівників. Упродовж