Коваль Г. П. Деякі питання міського самоуправління в Південній Україні та життя цих міст кінця ХІХ ст. Хроніки. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2023. – 395 с.

344 ДЕЯКІ ПИТАННЯ МІСЬКОГО САМОУПРАВЛІННЯ В ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ ТА ЖИТТЯ ЦИХ МІСТ КІНЦЯ ХІХ СТ. ХРОНІКИ. КОВАЛЬ ГЕННАДІЙ ПАВЛОВИЧ. релігійних. Сюди, на Дніпро запорожський, несли вони надію на те, що є найдорожчим на світі, на волю, на незалежність. В водах Дніпра, на його хвилях холодних вони змивали з себе бруд старого рабства, загоювали тяжкі рани. Тепер инша картина. Нема вже таких саме ланцюгів, що розковували їх колись сміливі люде, шукаючи щастя-долі на хвилях низового Дніпра: немає панщини, унії, нема татарської небезпеки. Та зосталася одна, найголовніша для мас небезпека, а саме – небезпека вмерти з голоду. І от це всевладне memento mori жене і тепер людей з північної України туди ж таки, на низ, на широкі степи наддніпрянські. І знаходять вони тут тепер не волю від старих пут, як їхні прадіди, не життя, повне своєрідної, романтичної краси, краси часом трівожної і бурхливої. Тут, на запорожських степах, знаходять теперішні північні зайди тільки гіркий шматок наcушного, тільки злиденне життя хлібороба-пролетарія, тільки залізні ланцюги економичного «закону»... Щось довгенько стоїть параход коло Каховки. Скидають чимало хліборобського знаряддя. Зелений берег, чиїсь двохповерхові будинки на схилі. Купальні на Дніпрі чималенькі для невеликого містечка. Хтось коло берега ловить рибу вудкою і безнадійно дивиться на поплавок. Гудки. Пливемо далі, все вгору, вгору. Ось уже сонце окунається на заході з воду Дніпра, ось уже воно посилає нам своє „на добра-ніч“. Скоро випливає з-за обрію на зміну сонцю світлий повновидий місяць, і купаються його проміні в воді Дніпра, і гойдаються на його хвилях. Це вже була друга ніч, яку я проводив на воді. І в цю світлу ніч дивилися золоті зірки на наш параход з високого блакитного неба, і їх тихий світ боровся з блідим світом місяця, І мимоволі пригадувалися слова поета (М. Чернявського) про тихі зорі, що не сплять у-ночі, що горять в чистому небі і шепчуть мрії про невідомий край. Бо ж справді ми все пливемо в невідомі краї, осяяні загадковим, чарівним колом місячним.