Статті

Ольвія – перлина Європейської цивілізації

• 
• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Хіти: 8479

 

Автор: Єрема Володимир Юрійович, учень 10-Б класу Баштанської ЗОШ І–ІІІ ст. № 2.

 

ІІІ місце у номінації «Пошукові роботи серед учнівської молоді».

 

 

 

Молоде покоління треба залучати до історичних та культурних зв’язків України з іншими країнами Європи, спонукати молодь до поглиблення знань щодо української та європейської історії.

 

Миколаївська область та її окремі місця мають належність до європейської цивілізації часів античності. В результаті археологічних розкопок були відкриті городища, поселення, могильники, що відносяться до різних історичних епох.

 

Визначним серед цих поселень була Ольвія – античне місто-держава, засноване у VІ столітті до нашої ери вихідцями з грецького міста Мілету на правому березі Бузького лиману (сучасне село Парутине Очаківського району Миколаївської області).

 

Ольвію по праву можна вважати перлиною європейської цивілізації, що не тільки показала і поширила демократичні та культурно-господарські надбання грецької цивілізації, – антична цивілізація у ній постала перед нами ще в одному аспекті – в умовах розвитку серед стихії місцевих племен, в першу чергу скіфських. Історія Ольвії є яскравим прикладом того, як мирний розвиток держави може творити культуру, господарство, демократичний устрій, прискорювати соціально-економічний і політичний розвиток відсталих племен, їхньої культури.

 

Ольвія виділяється надзвичайним багатством пам’ятників матеріальної культури, нумізматики і особливо епіграфіки. В історії Ольвії виділяється три основні періоди:

 

1 – елліністичний (з 2 чверті VI століття до нашої ери – до середини I століття до нашої ери)

 

2- греко-римський (з кінця І століття до нашої ери до ІІ готської навали в 269-270 рр.)

 

3- пізньо-античний (остання чверть ІІІ століття – третя чверть IV століття)

 

Особливе ж в історичному розвитку Ольвії обумовлюється багато в чому тим істотним чинником, що поліс протягом більш ніж п’яти століть, тобто впродовж більшої частини своєї історії взагалі, не підкорявся могутнім державам східного типу, потім не входив до імперії Олександра Македонського, а після її розпаду не був інтегрований до складу жодної виниклої на її розвалинах монархії еллінізму. Цей факт є дуже цікавим в історії грецьких міст-держав і може стати об’єктом досліджень європейських та українських наукових студій.

 

Ольвія знаходилась у центрі загальногрецьких взаємин. Вела широку торгівлю з античними центрами (Хіосос, Самос, Родос, Коринор, Афіни) і варварським світом, поставляючи грецькі вироби до скіфів і планет лісостепу.

 

Особливо активно розвивались відносини з Афінами. Існує припущення, що Ольвія в результаті відомої експедиції афінського правителя Перікла в Понт була на короткий час включена до складу Афінського морського союзу і платила йому данину.

 

У 1 половині ІV століття до нашої ери розпочався новий підйом у розвитку економіки міста, його забудови. З’явилися нові типи поселень – вілли. Ольвійська держава була класичним грецьким полісом, культурно-політичним і торгово-ремісничим центром; до сфери її впливу входили сільськогосподарські поселення ольвійської хори. Основу господарства Ольвії складали землеробство, скотарство, рибальство, виноградарство. Розвивалися ремесла: металообробне, гончарне, деревообробне, каменярство.

 

Високого рівня розвитку досягла матеріальна і духовна культура жителів Ольвії, що була складовою античної європейської культури, в ході самостійного розвитку в контакті з культурою оточуючих племен набула досить суттєвих місцевих особливостей.

 

В архітектурі міста ми спостерігаємо основні досягнення античної європейської архітектури: оборонні споруди, храми, театр, булевтерія, житлові будинки.

 

Високого розвитку в Ольвії досягла освіта, письмо (графіті). У 1-2 річних школах вивчалася філософія, риторика, музика. Відомі імена ольвійських філософів: Біона, Борисфеніта, Сфера, філософа і історика Посідонія. Були у місті професійні музиканти, які грали на трубах, флейтах, кіфарах, лірах, поети. Особливо цінували в Ольвії Гомера, всі жителі знали майже напам’ять «Іліаду».

 

Широко культивувалося заняття спортом, для їх проведення будувались спеціальні приміщення – гімназії. Проводились спортивні змагання (Ахіллеї) з бою, бігу, метання коп’я і диску, стрільби.

 

На початку V століття до нашої ери формується школа ювелірного, бронзоливарного ремесла. В Ольвії знайдено велику кількість терракотових статуеток. В місцевій скульптурі використовувалися елементи рослинного і тваринного стилю, міфологічні, побутові сюжети.

 

Ольвію вчені називають некрополем. У поховальних обрядах ольвіополітів широко примінялись кам’яні надгробники над могилами (кам’яні стели з трикутним фронтоном, мраморна жіноча голівка, різні орнаментальні мотиви: пальмети, листя, завитки, кіманоторії, прикраси саркофагів).

 

Вивчення історії Ольвії дає змогу усвідомити досвід античної європейської демократії. Це була демократична республіка, де основні права належали тільки вільним громадянам. Прав громадянства не мали жінки, іноземці, напіввільні групи населення і раби. Іноді іноземці за заслуги перед полісом вводилися до складу громадян громади, що засвідчувалося спеціальними декретами. Колегія архонтів керувала усіма колегіями, стежила за випуском монет, станом фінансів, могла скликати Народні збори. Колегія Семи і Дев’яти займалася фінансовими справами, колегія стратегів слідкувала за порядком торгівлі, точністю мір і ваги. Колегії агораномів і астіномів стежили за благоустроєм міста. При загрозі неврожаю і голоду формувалася надзвичайна колегія Сітон, що займалася закупівлею та продажем хліба за прийнятими цінами. Одноосібними були посади гімнасіарха, секретаря, глашатая, жерця. Важливу роль у житті ольвіополітів грав суд, кожен відділ якого відав певними справами.

 

У кінці ІV і початку ІІІ століття до нашої ери Ольвія досягає найбільшого за всю свою історію розквіту.

 

У ІІ-І столітті до нашої ери місто деякий час знаходилося під владою Скіфського царства, потім понтійського царя Мітрідата. У І столітті до нашої ери її зруйнували готи, після чого вона вже ніколи не досягла колишнього розквіту. У І-ІІ столітті тут був римський гарнізон. В умовах загальної кризи рабовласницької системи Ольвія у ІV столітті перестала існувати, як і більшість античних держав Північного Причорномор’я.

 

Миколаївщина, її культурна і історична спадщина мають право зайняти своє місце у міжкультурній та багатокультурній Європі. Ми повинні вчитися сприймати полікультурний європейський простір, вивчати принципи плюралістичної та парламентської демократії, спільну культурну спадщину, збагачену своєрідною національною різнорідністю, що завжди є, була і повинна бути одним із основних багатств Європи.