Статті

Культурно-освітня діяльність Миколаївської громадської бібліотеки у святковій культурі Миколаївщини кінця ХІХ - початку ХХ ст.

• 
• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Хіти: 6334

 

Мицик Сергій Васильович, заступник директора з навчально-виробничої роботи Миколаївського коледжу культури та мистецтв, здобувач Київського національного університету культури і мистецтв

 
 

У культурно-освітній діяльності Миколаєва кінця ХІХ – початку ХХ ст. важливу роль відігравали громадські та благодійницькі товариства, такі як «Просвіта», Особливий комітет піклування про народну тверезість, Миколаївське відділення Імператорського Російського Товариства Садівництва та ін. Серед всього розмаїття громадських та благодійницьких товариств значний внесок у культурно-освітню діяльність Миколаївщини зробила Миколаївська громадська бібліотека.

 

Діяльність бібліотеки, згідно із Статутом, затвердженим 29 жовтня 1881 р., була спрямована на „...доставление жителям г. Николаева и его окрестностей возможно большего облегчения в деле самообразования”. Окрім популяризації книги, з метою формування естетичних смаків, задоволення культурницьких інтересів, формування моральності та духовності, ознайомлення з творчістю видатних митців, розширення кругозору робітничого населення Миколаєва, працівники бібліотеки влаштовували народні читання, публічні лекції, музичні ранки, вистави, концерти тощо.

 Окрім культурницької функції, всі ці заходи приносили бібліотеці невеликий прибуток. З приводу цього, в розділі 2.2. Статуту „Средства библиотеки” зазначається, що кошти на утримання бібліотеки мають надходити, окрім з добровільних внесків та внесків читачів, від зборів проведених на користь бібліотеки різних „общественных удовольствий”: публічних читань, вистав, концертів, народних гулянь тощо.

 Так, з цією метою у 1900 р. Миколаївська громадська бібліотека отримала дозвіл на організацію публічних лекцій. 9 січня 1901 р. у залі бібліотеки відбулася перша публічна лекція, присвячена курсу анатомії та фізіології. Лекції читалися з 10 предметів: гігієни, біології, математики, бухгалтерії, зоології тощо. Лекції охоче слухали робітники промислових підприємств міста та службовці.

 Прагнучи поставити лекційну справу на належну висоту й бажаючи залучити до Миколаєва кращі лекційні сили, дирекція бібліотеки увійшла в листування з різними лекційними організаціями, такими, як Московське лекційне бюро, Харківське бюро, Одеське товариство „Уранія” тощо.

 Так, 1909 р., згідно з рекомендаціями Московського лекційного бюро перед миколаївцями прочитали лекції В.А. Поссе та Л.С. Козловський. Останній прочитав у місті три лекції, присвячені життю й творчості Л. М. Толстого. Жвавість викладення матеріалу, гаряча відвертість, переконливість тону – все це створило величезний успіх лектору і, звертаючи на це увагу, за проханням дирекції бібліотеки він згодився прочитати четверту лекцію за темою „О вырождении и возрождении”, що привабила масу публіки й стала істинним тріумфом талановитого публіциста, який перетворив свої лекції у „натхненне слово проповідника”.

 Перед миколаївською публікою цього ж року, за запрошенням дирекції бібліотеки, з лекціями, виступали М.А. Морозов - „В пошуках філософського каменя”, Є. М. Щепкін („Задачі філософії історії”), А. І. Шабський („Про повітроплавання”).

 Взагалі, за 1909 р. в Миколаєві громадською бібліотекою було організовано та проведено 12 публічних лекцій, тематика яких була дуже велика. Лектори піднімали літературознавчі питання, розкривали діяльність видатних літераторів, обговорювали проблеми філософії, торкалися технічних питань тощо.

 Хронологічно лекції в 1909 р. розподілилися таким чином:

 - 11 лютого - Є. С. Бурксер „О радіі”;

 - 28 лютого - І. П. Бєлоконський „Про новітню літературу”;

 - 8 квітня - М. А. Морозов „В пошуках філософського каменя”;

 - 29 жовтня - В. А. Поссе „Толстой як художник”;

 - 30 жовтня - В. А. Поссе „Толстой як мислитель”;

- 31 жовтня - В. А. Поссе „Толстой як людина”;

 - 2 листопада - В. А. Поссе „Про виродження й відродження”;

 - 10 листопада - Л. С. Козловський „Індивідуалізм в сучасній летаратурі”;

 - 11 листопада - Л. С. Козловський „Л. Андрєєв”;

- 12 листопада - Л. С. Козловський „Вл. Короленко”;

- 17 грудня - Є. Н. Щепкін „Завдання філософської історії”.

 У 1910 р. були деякі проблеми в організації лекційної діяльності громадської бібліотеки. Але все ж таки вдалося організувати одну лекцію„Про повітроплавання”, що її прочитав 14 січня А. І. Шабський.

 У 1911 р. бібліотеці вдалося провести, за допомогою Московського лекційного бюро виступи лекторів І.П. Кулжинського й В.А. Поссе:

 - 26 лютого - І. П. Кулжинський „Націоналізм перед обличчям сучасної свідомості”;

 - 27 лютого - І. П. Кулжинський „Про свободу совісті”;

 - 13 березня - В.А. Поссе „Російське життя в творах А.П. Чехова”;

- 14 березня В. А. Поссе „Воля до влади й воля до творчості у вченнях Штирнера й Ніцше”;

 - 15 березня - В. А. Поссе „Шлюб, сім’я й школа”;

 - 5 квітня - В. П. Потьомкін - „Підпілля Достоєвського”;

- 31 серпня - Ф. І. Родичев „Визволення селян” (Реформа 19-го лютого 1861 р.);

 - 7 вересня - Ю. І. Айхенвальд „Толстой як художник”;

 - 5 грудня - Н. Мирович „Новітні фази жіночого руху на Заході й у Росії”.

 Взагалі результати діяльності Лекційної комісії з організації лекцій далеко не відповідали тій роботі, що була зроблена в цьому напрямку. Несподівані обставини іноді були на заваді для проведення тієї чи іншої лекції, вже зовсім майже наладженої. За причинами найрізноманітнішого характеру приходилось відмовлятися від деяких лекторів. Перш за все слід звернути увагу на ті труднощі, що відбувалися під час пошуку відповідного приміщення для проведення лекцій, адже бібліотека не мала такої розкоші. Єдиний зал, що відповідав вимогам організації та проведення лекцій – це зал Міського зібрання. Але, на жаль, він не завжди був вільним, адже там постійно проводилися благодійні вечори, концерти та інші різноманітні заходи. В результаті цього аудиторією слугували ще приміщення музичного училища та електрокінотеатру „Ермітаж”.

 Також заради скорочення видатків з влаштування лекцій Лекційний комітет бібліотеки намагався домовитися з іншими бібліотеками для спільного запрошення лекторів. Були зроблені пропозиції в цьому напрямку з Уманською та Єлисаветградською бібліотеками, але спроби в цьому напрямку не були успішними.

 Новим кроком у культурному житті Миколаєва кінця ХІХ – початку ХХ ст. та діяльності бібліотеки стали Народні читання. Організація цих заходів несла в собі рекреаційну, розважальну, гедоністичну, пізнавальну, виховну функції. У 1909 р. дирекція бібліотеки задалась метою „внести світло й в малокультурне середовище” слобідки, надати їй можливість за мізерну платню отримати „здорову духовну їжу”, іншими словами організувати Народні читання.

 Поштовхом для організації народних читань стало анкетування, яке дирекція бібліотеки на початку 1909 р. провела серед користувачів відділення бібліотеки. В анкеті акцентувалась увага на необхідність організувати на Військовому ринку загальнодоступних лекцій, щоб прищепити у жителів слобідки любов до книги. Ця пропозиція була сприйнята дирекцією бібліотеки позитивно. Було одразу вирішено взятися за влаштування народних читань й перше читання присвятити до Дня п’ятої річниці смерті А.П. Чехова.

 Так, 8 серпня 1909 р. громадська бібліотека проводить перше народне читання. Читцем виступив І. Б. Мандельштам й одразу завоював симпатію серед аудиторії. Особливе враження було від читань оповідань Чехова „В овраге” та гумористичних оповідань „Хирургия”, „Хамелеон”, „Налим”.

Підбадьорена успіхом перших народних читань, дирекція бібліотеки вирішила влаштувати у вересні цього ж року друге читання. Але воно, на жаль, не відбулося через брак приміщення. Взагалі відсутність відповідного приміщення для організації народних читань стає чи не найголовнішою перешкодою для їхнього проведення. Єдиним приміщенням на Слобідці був ілюзіон „Міраж”, власник якого гр. Нєєлов люб’язно уступив його за низьку орендну плату в суботні дні. Таким чином, відбулося друге суботнє читання 26 вересня й 3–10 жовтня. 4-е читання відбулося 12 листопада, 5-е – 26 листопада, 6-е – 22 грудня».

 Слід звернути увагу на художню сторону проведення Народних читань. Наприклад, 2-е читання супроводжувалося ще більшим успіхом. Лекція С. В. Дуброва „Про значення художньої літератури дуже сподобалася слухачам, давши їм відповідь на запитання, що і як треба читати. Після лекції І.Б. Мандельштам прочитав оповідання А.П. Чехова „Унтер Пришибеев”, „Тоска” й уривки з поеми Некрасова „Кому на Руси жить хорошо”. Аудиторія була й на цей раз вдячною. З винятковою увагою слухачі сприйняли й лекцію та оповідання, „жадно вслухаючись в кожне слово читців”. Особливе задоволення отримали слухачі від гумористичних оповідань А. П. Чехова, супроводжуючи майже чи не кожну фразу гучним сміхом. Відчувалося, що хоч ненадовго, робітники та їхні сім’ї, які складали більшість аудиторії, забували свої тяжкі незгоди й віддавалися безтурботному бадьорому сміху.

 3-є читання було присвячено 100-річчю від дня народження А. І. Кольцова. 4-те читання було присвячено злободенному питанню сучасності „Про алкоголізм”. Лекція супроводжувалася картинами, була сприйнята з великою увагою відповідно важливості теми, що торкнулася хвилюючого питання народного життя. У другому відділенні Мандельштам прочитав найбільш яскраві вірші, що ілюструють питання алкоголізму в літературі: „Богатырь” О. Толстого, „Сон” І.С. Тургенєва й оповідання В.Г. Короленка „Огни”.

 5-е народне читання відбулося за оригінальною програмою і було як доповнення до 2-го народного читання, де зазначалося, які книги і як треба читати. І.Б. Мандельштам прочитав кращі оповідання Л. М. Толстого, І. С. Тургенєва, А. П. Чехова, М. Горького. Безпосередньо після читання першого оповідання Толстого виступив С.В. Дубров й дав короткий доступний розбір цього твору. Те ж саме зробив доповідач після оповідання Тургенєва. Як оповідання, так і аналіз зробили велике враження на аудиторію.

 6-е народне читання було присвячено винятково літературному матеріалу. І.Б. Мандельштам прочитав „Песню о купце Калашникова” М.Ю. Лермонтова, билини „Садко” й „Алеша Попович” О.К. Толстого, казки “Премудрый пескарь” , „Карась идеалист” та „Отважный заяц” Салтикова-Щедріна, оповідання „Певчие” А.П. Чехова й „Песня о Соколе” М. Горького. Найбільше враження було у глядача від казок Салтикова-Щедріна.

 31 січня 1910 р. громадська бібліотека влаштувала 7-е народне читання. Захід відбувся в залі Міського зібрання й був присвячений 50-річчю від дня народження А. П. Чехова. Читання це мало особливий успіх, адже в один день були розпродані всі квитки. Основна маса квитків (дешевше 5-ти копійок) була відправлена в кооперативні ланки та в Товариство взаємодопомоги особам, які займаються ремісничою працею. Читання відкрилося рефератом А.К. Монтеллі „Про гумор Чехова”, після цього Б.Є. Варшавер й артист І.А. Покровський прочитали гумористичні оповідання Чехова „Неудача”, „Винт”, „Трагик по неволе”. Наприкінці артистка Волошина прочитала два вірші Скітальця й Щепкіної-Купернік, присвячених Чехову.

 Від проведення народних читань, що користувалися популярністю серед населення Миколаєва, дирекція мала змогу поповнювати свій бюджет, отримуючи символічну платню за прослуховування. Так, для перших шести читань була призначена платня 5 копійок за вхід. Зважаючи на успіх проведення читань та наплив слухачів, дирекція бібліотеки згодом вирішила збільшити платню починаючи з 7-го читання. Таке підвищення ціни пояснювалося ще й значними видатками на влаштування сьомого читання.

 Звісно, що проводячи народні читання, дирекція бібліотеки зовсім не мала на увазі зробити з них прибуткову статтю і навіть враховувала можливість збитку, й якщо, випадково, виходив невеликий прибуток, то він зобов’язаний виключно підвищенню ціни на 7-е читання.

 Підводячи підсумки організованим громадською бібліотекою народним читанням, дирекція мала право сказати, що вона зробила перші кроки виконання свого обов’язку перед читачами відділення і, взагалі, всіма мешканцями Слобідки. Наскільки населення зацікавилося цими читаннями, свідчить той факт, що аудиторія завжди була заповнена слухачами. Не було майже жодного читання, на якому залишалося б хоч одне вільне місце, і кожного разу сотні бажаючих уходили незадоволеними нестачею місць.

 Цікавою знахідкою дирекції бібліотеки стало влаштовування Народних музичних ранків. Мета цих заходів – розвиток у малокультурних слухачів художнього смаку, розуміння музики, прищеплення почуття прекрасного.

 Кожний музичний ранок, за думкою організаторів, був присвячений одному композитору, щоб надати про нього цілковите уявлення. Виконанню музичних номерів повинен був передувати реферат, який, пояснюючи значення обраного композитора в історії музиці, надавав би разом з тим й біографічні дані про нього й характеристику його творчості, й аналіз тих номерів, що виконувалися на заході. Таким чином, слухач перед виконанням номерів отримував відому підготовку, що значно полегшувало сприйняття та розуміння музичної програми.

 Перший музичний ранок провів молодий скрипаль Л.А. Теплицький 14 березня 1910 р., захід був присвячений творчості П.І.Чайковського. Другий музичний ранок пройшов без читання реферату й носив змішаний характер з творів Ф. Шопена, Ж. Массне, Ф. Левина, М. Глінки. Третій музичний ранок, що відбувся 20 квітня 1910 р., був присвячений творчості М. Глінки.

 У музичних ранках брали участь видатні музиканти, співаки, такі як: піаністи С.С. Левенштейн, З.Д.Бендерська, О.І. Герман й М.П. Козакова, Я. І. Берковський, скрипаль Л.А. Теплицький, віолончелісти Б.С. Кузнєцов, А.А. Лукінич, співаки А.Г. Гайсинська, А.Ф. Попова, М. М. Ясинська.

 У 1911 р. вдалося організувати лише 3 музичних ранки, у 1912 р. – 6 музичних ранків.

 Ще одним відкриттям у концертній діяльності бібліотеки стали симфонічні музичні ранки, в яких місцеві та запрошені симфонічні оркестри ознайомлювали слухача з вітчизняною та світовою класикою симфонічної музики. Так, у 1912 р. відбулося 3 симфонічні ранки, на яких представив свою творчість оркестр під керівництвом А.А. Лукінича.

 Також дирекція бібліотеки не відмовилась від народних читань, а навпаки, посилаючись на успіх подібних заходів, почала проводити літературні ранки. Подібний захід пройшов 28 жовтня 1912 р. за темою „Рік російської слави”, що розкрив М. М. Горбачов. Після лекції він прочитав літературні уривки й вірші Ф.Ф. Орбеліані.

 Починаючи з 1914 р. постала проблема в організації публічних лекцій, народних читань та музичних ранків. Основною причиною став військовий час, й складно було витрачати кошти на «що-небудь інше».

 В звіті бібліотеки за 1915 р. не зустрічаються ані публічні лекції, ані народні читання та музичні ранки.

 Отже, аналізуючи діяльність Миколаївської громадської бібліотеки кінця ХІХ поч. ХХ ст, ми бачимо, що вона відігравала важливу роль у культурному житті мешканців міста, переважно нижчих прошарків та робітничих професій. Через різноманітні культурно-дозвіллєві та просвітницькі заходи керівництво бібліотеки намагалося формувати естетичні смаки, моральність, ціннісну орієнтацію, розширювати кругозір та вчило цікаво проводити вільний час.

 

Мицик С. В. Культурно-освітня діяльність Миколаївської громадської бібліотеки у святковій культурі Миколаївщини кінця ХІХ - початку ХХ ст. //Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова: історія розвитку, ресурсний потенціал, соціальне партнерство : матеріали наук.-практ. конф., 11 листоп. 2011 р. / Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; упоряд. Л. Л. Сидоренко ; ред. : Т. С. Астапенко, Л. М. Голубенко . – Миколаїв, 2012 . – С.13-17.