Статті

Перша публічна бібліотека у м. Миколаєві

• 
• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Хіти: 4776

 

Мірошниченко Євгеній Гордійович, доцент кафедри «Журналістика» Миколаївської філії Університету розвитку людини «Україна», кандидат філологічних наук

 
 

У нас на устах сотні крилатих висловів про книгу. Вона - «їжа для душі», у неї, як і в людини, своя доля. Є такі слова і про бібліотеку, у неї теж своя доля. Вона - джерело знань, вогнище культури, причал людської мудрості. Ми живемо в часі разом з бібліотекою, цей час, як писав філософ Бахтін, вливається в простір, утворюючи «дороги життя», формуючи нашу долю.

 Легендарний Григорій Потьомкін, який заснував і вдихнув життя в Причорноморський край, теж міг би сказати: “дайте мені підручники, морські карти, лоції, дайте бібліотеку - і я побудую місто і Чорноморський флот”. У рік заснування Миколаєва - 1789-й - він давав вказівку начальнику своєї канцелярії: «Прошу доставити книгу англійця Говарда». Його цікавили дослідження автора твору «Опис головних лазаретів Європи».

 

 

 Ще в пору будівництва першого миколаївського фрегата («Святий Миколай» був спущений на воду в 1790 р.) головний командир Чорноморського флоту і перший військовий губернатор Миколаєва, інтелектуал Н. С. Мордвинов теж дбав про забезпечення мешканців молодого міста книгою. До Миколаєва був запрошений відомий московський книговидавець Семен Селівановський, який заснував Чорноморську адміралтейську друкарню.

 Про перші кроки становлення громадської бібліотеки в Миколаєві залишив спогади друг Ф. М. Достоєвського - поет і флотський офіцер Олександр Баласогло. За участь у гуртку антиурядових соціалістів-утопістів Достоєвський був засланий на каторгу в Сибір, Баласогло відправився в Олонецьку губернію, але через два роки після наполегливих клопотань дружини і батька-генерала оселився під наглядом поліції у рідному Миколаєві.

 Тут були надруковані його спогади, вони називалися «Уламки». Баласогло намагався порушити в сучасників пам'ять про своїх друзів, героїв, які не схилилися під ударами «броненосного» століття. Особливою енергією заряджені сторінки мемуарів, присвячені останній «корабельній бухті», «морській колисці», як називав Баласогло Миколаїв. «Ми вже маємо в цьому місті відмінну бібліотеку і безліч журналів, книг і газет», - з гордістю писав він, рекомендуючи духовну обитель, де можна йти за думкою великих, пізнати «істинність моменту». Зі спогадів відомо, що Баласогло подарував частину свого особистого зібрання книг у фонд створюваної миколаївської громадської бібліотеки і до кінця життя залишався її постійним відвідувачем. Бібліотека була єдиним порятунком для талановитої людини, яка задихалася в задушливій атмосфері імперської Росії.

 Читачем нашої громадської бібліотеки був відомий російський письменник, інженер-кораблебудівник з освіти Євген Замятін. В десяті роки початку ХХ ст. він часто бував у Миколаєві, відвідуючи читальний зал, стежив за московськими та петербурзькими газетами «День», «Вестник Знания», «Биржевые Ведомости», щотижневим літературно-мистецьким журналом «Огонёк», читав видані листи А. П. Чехова, роман англійського письменника У. Локка «Кумири». Перед читачами бібліотеки виступали В. Мейєрхольд, Е. Багрицький, десятки інших відомих російських та українських літераторів різних поколінь. Якщо підрахувати кількість книг з авторськими, подячними написами обласній науковій бібліотеці, їх буде сотні.

 У зв'язку з цим думається, що настав час створення в Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці музею книги, де буде зручніше вивчати книжкові раритети, зразки видавничої продукції. Непогано б мати тут і знамените Пересопницьке Євангеліє. У Києві книжкова реліквія зберігається у Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського НАН України. Факсимільне видання цієї унікальної книги з фондів Миколаївської єпархії було б більш доступним в обласній науковій бібліотеці.

 Ми всі є свідками складних процесів, що відбуваються в культурному житті українського суспільства, що його все частіше називають інформаційним. Масштаби і швидкість впливу новітніх засобів комунікації сьогодні такі, що вчені висловлюють серйозні побоювання за майбутнє традиційної книги і наших громадських книгозбірень. Бібліотеки в умовах ринкової економіки змушені змінюватися, беручи на себе нові соціальні функції. Вони різко скоротили поповнення книжкових фондів. У вузах серед керівників популярна теза: можна скачати з Інтернету. Звичайно, можна, але не все. Порятунок у новій інформаційній техніці, фінансовому забезпеченні наших культурно-освітніх проектів. Держава, звичайно, не повинна залишити громадську бібліотеку наодинці зі своїми проблемами. Для тисяч читачів, реальних і віртуальних, Миколаївська обласна громадська бібліотека залишається місцем зосередженої роботи, в тому числі і роботи з документами, залишається інформаційним центром, помічником муніципальних служб, клубом читання і центром спілкування.

 

Мірошниченко Є. Г. Перша публічна бібліотека у м. Миколаєві //Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова: історія розвитку, ресурсний потенціал, соціальне партнерство : матеріали наук.-практ. конф., 11 листоп. 2011 р. / Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; упоряд. Л. Л. Сидоренко ; ред. : Т. С. Астапенко, Л. М. Голубенко . – Миколаїв, 2012 . – С.11-12.