8 жовтня 1886 року відбулось урочисте освячення громадської бібліотеки у Харкові (сьогодні — Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка). Бібліотеку створили завдяки зусиллям прогресивної харківської інтелігенції, яка збирала кошти та пожертвування на книжковий фонд. Відкриття пройшло скромно. Був присутній міський голова та декілька депутатів Думи.
Перша будівля: Спершу бібліотека орендувала флігель у центрі міста, а вже у 1901 році переїхала у спеціально зведену для неї будівлю за проєктом архітектора Олексія Бекетова.
Три кімнати невеличкого флігелю на площі Михайлівській вмістили книгозбірню. Обслуговувалась п’ятьма співробітниками, які працювали безкоштовно.
Існувала бібліотека завдяки пожертвам, яких протягом трьох років надійшло майже 5 тисяч карбованців. Поповнювалась книгарня виданнями наукових товариств, університетів, Російської академії наук. Редакції деяких іноземних видань надсилали безкоштовно періодику та книги.
При бібліотеці існував платний абонемент та безкошовний кабінет. Вибір книг для кабінету контролювався співробітницями. Тут в основному працювали молоді учительки недільної школи Христини Алчевської. Вони читали і записували зміст книжок у окремий зошит. Щоб реагувати на смаки підписчиків та відвідувачів.
Після відкриття бібліотека налічувала близько 2 тисячі книжок.
Щорічно 8 жовтня в Україні відзначають День юриста, професійне свято для юрисконсультів, адвокатів, нотаріусів, суддів, прокурорів та всіх, хто стоїть на сторожі права. Свято було започатковане у 1997 році, коли Президент України підписав відповідний указ.
Дата 8 жовтня має давні історичні асоціації. Її пов’язують із князем Ярославом Мудрим та становленням давньоруської правової традиції. За однією з поширених версій, саме 8 жовтня 1016 року розпочалася робота над першим відомим збірником законів — «Руською Правдою».
Водночас варто розрізняти історичну традицію та сучасне професійне свято: офіційно День юриста в Україні з’явився лише наприкінці ХХ століття. Відтоді 8 жовтня є нагодою привітати всіх, хто пов’язав свою професійну діяльність із правом, законністю та захистом інтересів людей.
Праця юристів не завжди помітна широкому загалу, проте вона відіграє важливу роль у повсякденному житті. Фахівці допомагають укладати договори, оформлювати спадщину, вирішувати майнові та сімейні питання, представляти інтереси людей у суді й захищати їхні законні права.
Василь Герасим’юк – український поет, кіносценарист, голова журі Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов». У 2003 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку віршів «Поет у повітрі».
Герасим’юк Василь Дмитрович народився 18 серпня 1956 року у місті Караганді, де відбували заслання його репресовані батьки, вивезені після війни під конвоєм із рідного села Прокурава на Івано-Франківщині. Того ж року родина повернулася на Батьківщину. В. Герасим’юк навчався на філологічному факультеті Київського університету імені Т. Шевченка.
З 1973 р. живе і працює у Києві. З 1978 по 1988 рр. працював спочатку редактором, а потім – завідувачем редакції поезії видавництва «Молодь».
З 1988 по 1992 рр. – став старшим редактором відділу поезії у видавництві «Дніпро».
У 1993 р. В. Герасим’юка обрали головою журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов».
З 1992 р. він почав працювати коментатором, згодом – заступником завідувача редакції літературних програм Національної радіокомпанії України, у 1999 р. – став її ведучим.
З 2013 р. Василь Герасим’юк – ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура», автор і ведучий радіопрограми «На межі тисячоліть», член Українського ПЕН.
Сьогодні Василь Дмитрович продовжує творити, надихаючи українців на збереження власної ідентичності та національної пам'яті.
