Л. Красильнікова, бібліотекар відділу науково-дослідної роботи з рідкісними і цінними виданнями
Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. фонд Миколаївської обласної універсальної бібліотеки формувався з різних джерел. В перші роки існування книгозбірні значну частину книг і часописів їй дарували наші земляки-меценати: М.М. Аркас, лікар-меценат А.А. Понятовський, міський голова М.П. Паризо-де-ла-Валетт, адмірал М.П. Манганарі, дійсний статський радник В.Ф. Соболєв та ін. У 2018 р. бібліотека започаткувала проєкт «Цифрова колекція раритетів», у рамках якого в електронний варіант переводяться видання з приватних колекцій наших земляків. На сьогодні оцифровані видання з приватних колекцій родини Аркасів (47 прим.) та М. П. Паризо-де-ла-Валетта (20 прим.). На даному етапі опрацьовується книжкова колекція М. П. Манганарі.
Михайло Павлович Манганарі (1804-1887) – дворянин, гідрограф-дослідник, виходець із родини греків-емігрантів. Це – видатна особистість в історії Чорноморського флоту ХІХ ст. М.П. Манганарі був багатогранною особистістю, займався науковою та громадською діяльністю, вивчав та досліджував Азово-Чорноморський морський регіон. Адмірал дбав про розвиток суднобудівного Миколаєва, добробут його мешканців, сприяв процвітанню держави, Чорноморського флоту, розвитку культури, мистецтва. Під час його губернаторства (1881-1882 рр.) у місті були відкриті громадська бібліотека (нині Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека), рятувальна станція на річці Інгул, товариство піклування бідними, театр на 900 місць, кузня для ремонту сільськогосподарського інвентаря (пізніше на її базі утворився завод «Дормашина»). У цей же період Манганарі брав участь у розробці кораблебудівної програми, за якою впродовж 20 р. передбачалося побудувати на Чорному морі потужний броненосний флот. За заповітом М. П. Манганарі після смерті три будинки, які у нього були у м. Миколаїв передавались благодійним установам міста. В пам’ять про адмірала один з найбільших Миколаївських скверів був названий Манганаріївським.
На сьогодні у фонді зберігається 15 примірників творів друку з приватної колекції адмірала. Це – видання з математики, географії, техніки, історії, художньої літератури. Їхні хронологічні рамки – перша половина і середина ХІХ ст. Більшу частину зібрання складають книги, а також журнали «Морской сборник» № 4 за 1858 р. та «Журнал путей сообщения» за 1829, 1830, 1839 рр. На приналежність видань до колекції вказує власноручно зроблений власником напис чорними чорнилами «М. Манганари». Переважно даний напис найчастіше зустрічається на титульній сторінці або форзаці книг.
Серебрякова Тетяна Василівна, завідуюча відділом науково-дослідної роботи з рідкісними і цінними виданнями Миколаївської ОУНБ ім. О. Гмирьова
Фонд Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова протягом її існування формувався з різних джерел. Окрім замовлень за видавничими каталогами та каталогами книжкових магазинів Москви, Петербурга й Одеси, книги і часописи надходили до Миколаївської громадської бібліотеки від урядових, наукових, громадських організацій та навчальних закладів. Поповнювався фонд і за рахунок особистих зібрань книг, що дарували бібліотеці наші земляки-меценати.
Кожне приватне зібрання – це своєрідний літопис епохи, а ім’я власника може бути як яскравою сторінкою в науці, культурі, літературі, так і зовсім невідомим. Особисті книжкові зібрання характеризують захоплення власника, розкривають його життєвий і творчий шлях, особисті риси, темперамент, тобто все те, що створює індивідуальність.
Тетяна Серебрякова, завідуюча відділом науково-дослідної роботи з рідкісними і цінними виданнями Миколаївської ОУНБ
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека має багату колекцію творів друку ХVIII – поч. ХХ ст. Протягом багатьох років на базі відділу науково-дослідної роботи з рідкісними і цінними виданнями проводиться ретельне дослідження цих документів з метою виявлення унікальних примірників, що мають будь-які індивідуальні особливості. Вивчення фонду рідкісних видань дозволило відокремити видання, що колись належали відомим історичним персонам. Серед них варто відмітити книги з приватної бібліотеки родини Паризо-де-ла-Валетта, члени якої емігрували з Франції до Російської імперії наприкінці ХVІІІ ст. під час Великої французької революції.
Першим представником старовинного французького роду Паризо, який оселився у Миколаєві у ІІ половині ХІХ ст., був Михайло Павлович Паризо де-ла-Валетт (1833-1897 рр.), ротмістр у відставці, громадський діяч, гласний Миколаївської міської думи. У 1878-1884 рр. займав посаду Миколаївського міського голови. У цей період за його сприяння та завдяки зусиллям представників миколаївської інтелігенції була заснована Миколаївська громадська бібліотека – перша книгозбірня для мешканців міста. У червні 1881 р. справжній дефіцит інформації, яку можна було б отримати з книг, змусив Миколаївського міського голову подати військовому губернатору міста, адміралу Михайлу Павловичу Манганарі доповідну записку наступного змісту: «Через численні скарги на незручність умов, якими обставлено у нашому місті користування книгами для читання, декілька місцевих громадян прийшли разом зі мною до думки про заснування у Миколаєві громадської бібліотеки, на зразок бібліотек цього роду, що існують у Херсоні, Єлисаветграді й багатьох інших містах...». У серпні 1881 р. відбулися перші організаційні збори членів бібліотеки, а 11 листопада того ж року було затверджено її статут. Першим очільником книгозбірні з 1881-го по травень 1883 р. став М.П. Паризо-де-ла-Валетт. Паралельно він займав посаду Миколаївського міського голови, що дозволило йому лобіювати інтереси бібліотеки перед чиновниками. Крім того, він сприяв якісному поповненню фонду, дарував книгозбірні видання з особистого книжкового зібрання.
Сьогодні в обласній універсальній науковій бібліотеці сформована колекція видань з приватного зібрання родини Паризо, що нараховує 20 примірників. На належність книг до особистої бібліотеки вказують наклейки двох видів – з написом «Библиотека М.П. Паризо-де-ла-Валетт» форматом 56х34 мм та написом «Библиотека Михаила Павловича Паризо» форматом 40х35 мм, відтиски «Михаил Павлович Паризо-де-ла-Валетт», а також дарчі написи та автографи. Дані книжкові знаки та позначки зустрічаються на форзацах, титульних аркушах та шмуцтитулах. Колекція містить художні твори, історичну літературу, книги з правознавства, мовознавства та літературознавства.
У зібранні дев’ять книжок французькою мовою, що не дивно, враховуючи французьке походження роду Паризо. Михайлу Павловичу було притаманне особливе ставлення до французької літератури та культури.
Богза Надія Федорівна, директор Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова, заслужений працівник культури України
11 листопада 2011 року - знаменний день в історії Миколаївщини. Сьогодні інтелектуальна еліта регіону відзначає 130-ту річницю обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова. У 1881р. саме громадськість міста виступила ініціатором відкриття бібліотеки, що в подальшому пройшла періоди становлення та розвитку у співпраці з місцевою громадою.
Надія Богза, директор Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова, заслужений працівник культури України
Представлено цікавий досвід щодо аналізу стану розвитку сільських бібліотек та визначення шляхів виходу сільських бібліотек із кризи шляхом розробки і впровадження в життя моделі сучасної сільської бібліотеки.
Надзвичайно серйозною проблемою в суспільстві є те, що місто і село розвиваються по-різному. Якщо в містах відчутні зміни соціального, економічного характеру, то в селі вони відбуваються набагато повільніше. У мешканців міста та села сьогодні немає рівних можливостей у доступі до інформаційних джерел, комп’ютерних технологій, освітянських, професійних програм, правових ресурсів. Особливо це впливає на ті верстви населення, які потребують окремої уваги громади – дітей, молодь, соціально незахищені категорії, людей з обмеженими фізичними можливостями тощо.
Трегуб Лариса Миколаївна., заступник директора з організації бібліотечно-інформаційного сервісу Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки їм. О. Гмирьова
Історія створення бібліотечного зібрання Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова бере свій початок з 1881 року, коли понад 200 представників місцевої інтелігенції виявили бажання стати членами Миколаївської громадської бібліотеки. Основними джерелами поповнення фонду бібліотеки кінця XIX - поч. XX ст. були замовлення за видавничими каталогами та каталогами книжкових магазинів Москви, Санкт-Петербурга й Одеси. Крім того, книги і часописи надходили до Миколаївської громадської бібліотеки від урядових, наукових, громадських організацій та учбових закладів. Ще одним джерелом поповнення фонду були особисті зібрання книг, які дарували бібліотеці наші земляки-меценати. Історія створення, походження та доля приватної бібліотеки характеризують її власника-фондоутворювача, розкривають його життєвий та творчий шлях, особисті риси, темперамент, успадковані властивості, вподобання, тобто все те, що створює індивідуальність.
Вірьовка Тетяна Миколаївна, завідуюча відділом науково-методичної роботи та інновацій у бібліотечній галузі Миколаївської ОУНБ ім. О. Гмирьова
У Миколаївському регіоні є приклади ефективного вирішення складних питань у бібліотечній справі, зокрема опікується бібліотечною сферою облдержадміністрація, ефективно працюють колегіальні органи – Міжвідомча Рада з питань бібліотечної роботи, колегія управління культури, об’єднана науково-методична рада обласних бібліотек, Рада директорів ЦБС.
Астапенко Тетяна Сергіївна, заступник директора з наукової роботи Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова
Проблеми управління бібліотечним фондом почали активно обговорюватися науковцями та фахівцями в останні десятиліття. Існує декілька варіантів визначення цього терміну, що пропонують бібліотекознавці. Найбільш вдалим та відповідним сьогоденню є визначення М. П. Васильченка: «управління бібліотечним фондом – це цілеспрямований вид діяльності, необхідний для повноцінного формування, збереження та ефективного використання бібліотечних фондів»[1].
(на прикладі засідання Ради директорів ЦБС Миколаївської області)
Вірьовка Т. М., завідуюча відділом науково-методичної роботи та інновацій у бібліотечній галузі Миколаївської ОУНБ ім. О. Гмирьова
Сидоренко Л. Л., головний бібліотекар відділу науково-методичної роботи та інновацій у бібліотечній галузі Миколаївської ОУНБ ім. О. Гмирьова
У статті висвітлюється досвід застосування інтерактивних форм і методів роботи з керівниками бібліотек під час проведення засідань Ради директорів централізованих бібліотечних систем Миколаївської області.
У квітні 2012 р. у Миколаївській області було проведено чергове виїзне засідання Ради директорів ЦБС Миколаївської області за темою «Публічні бібліотеки області: управління системою, аналіз ефективності роботи» на базі Врадіївської централізованої бібліотечної системи та ОУНБ ім. О. Гмирьова. Серед багатьох завдань, що зараз відкриваються перед бібліотеками, методичний центр ОУНБ ім. О. Гмирьова цілеспрямовано дотримується стратегії підвищення кваліфікації керівного складу ЦБС.
Професійні ідеї та події, що реалізуються у регіоні, підтверджують взаємозалежність результату діяльності бібліотек області від особистості директора ЦБС. Серед цих подій - участь у програмі «Бібліоміст», підготовка і проведення ІІ Форуму соціального партнерства «Бібліотека – влада – громада: стратегія єдності в інформаційному суспільстві», громадські обговорення «Бібліотеки нашої громади: сучасне і майбутнє».