Тетяна Серебрякова, завідуюча відділом науково-дослідної роботи з рідкісними і цінними виданнями Миколаївської ОУНБ
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека має багату колекцію творів друку ХVIII – поч. ХХ ст. Протягом багатьох років на базі відділу науково-дослідної роботи з рідкісними і цінними виданнями проводиться ретельне дослідження цих документів з метою виявлення унікальних примірників, що мають будь-які індивідуальні особливості. Вивчення фонду рідкісних видань дозволило відокремити видання, що колись належали відомим історичним персонам. Серед них варто відмітити книги з приватної бібліотеки родини Паризо-де-ла-Валетта, члени якої емігрували з Франції до Російської імперії наприкінці ХVІІІ ст. під час Великої французької революції.
Першим представником старовинного французького роду Паризо, який оселився у Миколаєві у ІІ половині ХІХ ст., був Михайло Павлович Паризо де-ла-Валетт (1833-1897 рр.), ротмістр у відставці, громадський діяч, гласний Миколаївської міської думи. У 1878-1884 рр. займав посаду Миколаївського міського голови. У цей період за його сприяння та завдяки зусиллям представників миколаївської інтелігенції була заснована Миколаївська громадська бібліотека – перша книгозбірня для мешканців міста. У червні 1881 р. справжній дефіцит інформації, яку можна було б отримати з книг, змусив Миколаївського міського голову подати військовому губернатору міста, адміралу Михайлу Павловичу Манганарі доповідну записку наступного змісту: «Через численні скарги на незручність умов, якими обставлено у нашому місті користування книгами для читання, декілька місцевих громадян прийшли разом зі мною до думки про заснування у Миколаєві громадської бібліотеки, на зразок бібліотек цього роду, що існують у Херсоні, Єлисаветграді й багатьох інших містах...». У серпні 1881 р. відбулися перші організаційні збори членів бібліотеки, а 11 листопада того ж року було затверджено її статут. Першим очільником книгозбірні з 1881-го по травень 1883 р. став М.П. Паризо-де-ла-Валетт. Паралельно він займав посаду Миколаївського міського голови, що дозволило йому лобіювати інтереси бібліотеки перед чиновниками. Крім того, він сприяв якісному поповненню фонду, дарував книгозбірні видання з особистого книжкового зібрання.
Сьогодні в обласній універсальній науковій бібліотеці сформована колекція видань з приватного зібрання родини Паризо, що нараховує 20 примірників. На належність книг до особистої бібліотеки вказують наклейки двох видів – з написом «Библиотека М.П. Паризо-де-ла-Валетт» форматом 56х34 мм та написом «Библиотека Михаила Павловича Паризо» форматом 40х35 мм, відтиски «Михаил Павлович Паризо-де-ла-Валетт», а також дарчі написи та автографи. Дані книжкові знаки та позначки зустрічаються на форзацах, титульних аркушах та шмуцтитулах. Колекція містить художні твори, історичну літературу, книги з правознавства, мовознавства та літературознавства.
У зібранні дев’ять книжок французькою мовою, що не дивно, враховуючи французьке походження роду Паризо. Михайлу Павловичу було притаманне особливе ставлення до французької літератури та культури.
Оригінальні французькі видання у колекції Паризо представлені творами філософів Вольтера та Ж.-Ж. Руссо, посібником «L`art de bien parler francois» («Мистецтво добре говорити французькою», Амстердам, Лейпциг, 1747), першим прижиттєвим виданням роману О. Дюма «Affaire Clemenceau» («Справа Клемансо», Париж, 1867).
Серед французьких книжок з власницькими позначками М.П. Паризо-де-ла-Валетта заслуговує на увагу «Dictionnaire abrege de la fable» – скорочений словник з міфології, що був складений викладачем французької мови, автором низки навчальних книг П’єром Шомпре. Дана праця має незвичайну історію створення. Спілкуючись зі своїми учнями, П. Шомпре дійшов висновку, що вони стикаються з багатьма труднощами у сприйнятті творів давнини і середньовіччя. Класика для школярів дуже важка для сприйняття через застарілий стиль викладення, незвичайні звороти і рясні описи. Часто зміст легенд неможливо зрозуміти, не звертаючись до певної довідкової літератури. Крім того, на думку автора, міфологія являє собою заплутану масу фактів без хронології та порядку, сюжети багатьох легенд повторюються під різними назвами. Тому він не рекомендував молоді читати твори Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Це заняття він вважав недоцільним та навіть шкідливим для душі. Однак, оскільки знання цих творів необхіднe, щоб почути великих авторів античності, ознайомитися зі стародавньою культурою, П. Шомпре склав працю, до якої увійшли основні відомості про античну міфологію та все, що важливо знати щодо цього питання. Таким чином, керуючись чисто освітніми амбіціями, автор зумів зібрати і синтезувати елементи класичної культури та зробити її зрозумілою, доступною і навіть цікавою для вивчення. Словник мав великий успіх серед читачів ХVІІІ – ХІХ ст. Уперше він вийшов у світ у 1727 р., пізніше був перекладений на декілька мов і неодноразово перевидавався аж до середини ХІХ ст. У бібліотеці зберігається восьме видання, що вийшло друком у Парижі у 1756 р. Це невелика за форматом книга у шкіряній палітурці коричневого кольору, корінець прикрашений золотим тисненням, обріз червоний.
У приватній бібліотеці Миколаївського міського голови збиралася література, що була корисною у його професійній діяльності. Зокрема, праця «О самоуправлении» (Санкт-Петербург, 1870), де земський діяч Олександр Іларіонович Васильчиков простежив еволюцію інституту місцевого самоврядування у різних країнах Європи, надав порівняльний огляд вітчизняних та іноземних земських і громадських закладів, сформулював низку ідей актуальних і сьогодні.
На сторінках деяких видань Михайло Павлович залишив змістовні власницькі нотатки. Зокрема, на форзаці журналу «Русская старина» (№ 9, 1880) він власноруч написав, що у даному номері розміщені спогади декабриста Олександра Петровича Бєляєва, де автор згадує про членів родини Паризо.
Цікавий напис зберігся у книзі «Воспоминания кавказского офицера» (Москва, 1864). Автор – учасник Кавказької війни (1817-1864) – у своїх спогадах описує період служби з 1835 по 1838 роки, що він провів серед горців як розвідник. Слід відмітити, що дане видання не містить жодних відомостей про автора праці. На останніх сторінках книги рукою Михайла Павловича зроблено напис від 16 травня 1885 р., що свідчить про те, що автором цих спогадів є військовий агент у Відні барон Федір Федорович Торнау, «бывший в 1853-56 годах при штабе Южной Действующей Армии в Кишинёве, полковник Генерального штаба и помещик Нижегородской губернии Арзамасского уезда (село Новое). Женат на Екатерине Александровне Александровой, воспитаннице бабки моей Анны Михайловны Паризо и задушевной приятельнице и друге сестры моей Елены Павловны Паризо…».
Серед книг з колекції родини Паризо є видання з дарчими написами. Ці примірники становлять особливий інтерес, оскільки короткі строки автографа дозволяють розкрити професійні, громадські та особисті зв'язки членів родини. Зокрема, на титульному аркуші книги Є. Богдановича «Синоп, 18 ноября 1853 года» (Санкт-Петербург, 1878) зберігся напис «Михаилу Павловичу Паризо от автора». Євген Васильович Богданович – уродженець Миколаєва, відомий державний, громадський діяч, автор низки творів з військово-історичної тематики.
Дарчий напис «Льву Михайловичу Паризо де ла Валетту от И. Смирнова» міститься на м’якій обкладинці книги «Практические указания для управления гребными судами под вёслами и парусами» (Миколаїв, 1887). Дану книгу подарував сину М.П. Паризо де-ла-Валетта капітан І рангу Іван Олександрович Смирнов. Ці автографи і дарчі написи свідчать про дружні стосунки та тісні зв’язки, що підтримували члени родини Паризо з відомими вченими, письменниками, державними та громадськими діячами.
У бібліотеці зберігається лише невелика частина книжкового зібрання М.П. Паризо де-ла-Валетта. Але і ці примірники дозволяють судити про особистість відомого діяча Миколаєва.