8 жовтня 1886 року відбулось урочисте освячення громадської бібліотеки у Харкові (сьогодні — Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка). Бібліотеку створили завдяки зусиллям прогресивної харківської інтелігенції, яка збирала кошти та пожертвування на книжковий фонд. Відкриття пройшло скромно. Був присутній міський голова та декілька депутатів Думи.
Перша будівля: Спершу бібліотека орендувала флігель у центрі міста, а вже у 1901 році переїхала у спеціально зведену для неї будівлю за проєктом архітектора Олексія Бекетова.
Три кімнати невеличкого флігелю на площі Михайлівській вмістили книгозбірню. Обслуговувалась п’ятьма співробітниками, які працювали безкоштовно.
Існувала бібліотека завдяки пожертвам, яких протягом трьох років надійшло майже 5 тисяч карбованців. Поповнювалась книгарня виданнями наукових товариств, університетів, Російської академії наук. Редакції деяких іноземних видань надсилали безкоштовно періодику та книги.
При бібліотеці існував платний абонемент та безкошовний кабінет. Вибір книг для кабінету контролювався співробітницями. Тут в основному працювали молоді учительки недільної школи Христини Алчевської. Вони читали і записували зміст книжок у окремий зошит. Щоб реагувати на смаки підписчиків та відвідувачів.
Після відкриття бібліотека налічувала близько 2 тисячі книжок.
Щорічно 8 жовтня в Україні відзначають День юриста, професійне свято для юрисконсультів, адвокатів, нотаріусів, суддів, прокурорів та всіх, хто стоїть на сторожі права. Свято було започатковане у 1997 році, коли Президент України підписав відповідний указ.
Дата 8 жовтня має давні історичні асоціації. Її пов’язують із князем Ярославом Мудрим та становленням давньоруської правової традиції. За однією з поширених версій, саме 8 жовтня 1016 року розпочалася робота над першим відомим збірником законів — «Руською Правдою».
Водночас варто розрізняти історичну традицію та сучасне професійне свято: офіційно День юриста в Україні з’явився лише наприкінці ХХ століття. Відтоді 8 жовтня є нагодою привітати всіх, хто пов’язав свою професійну діяльність із правом, законністю та захистом інтересів людей.
Праця юристів не завжди помітна широкому загалу, проте вона відіграє важливу роль у повсякденному житті. Фахівці допомагають укладати договори, оформлювати спадщину, вирішувати майнові та сімейні питання, представляти інтереси людей у суді й захищати їхні законні права.
Василь Герасим’юк – український поет, кіносценарист, голова журі Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов». У 2003 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку віршів «Поет у повітрі».
Герасим’юк Василь Дмитрович народився 18 серпня 1956 року у місті Караганді, де відбували заслання його репресовані батьки, вивезені після війни під конвоєм із рідного села Прокурава на Івано-Франківщині. Того ж року родина повернулася на Батьківщину. В. Герасим’юк навчався на філологічному факультеті Київського університету імені Т. Шевченка.
З 1973 р. живе і працює у Києві. З 1978 по 1988 рр. працював спочатку редактором, а потім – завідувачем редакції поезії видавництва «Молодь».
З 1988 по 1992 рр. – став старшим редактором відділу поезії у видавництві «Дніпро».
У 1993 р. В. Герасим’юка обрали головою журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов».
З 1992 р. він почав працювати коментатором, згодом – заступником завідувача редакції літературних програм Національної радіокомпанії України, у 1999 р. – став її ведучим.
З 2013 р. Василь Герасим’юк – ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура», автор і ведучий радіопрограми «На межі тисячоліть», член Українського ПЕН.
Сьогодні Василь Дмитрович продовжує творити, надихаючи українців на збереження власної ідентичності та національної пам'яті.
7 жовтня 1253 року (за іншими даними – в грудні) – в місті Дорогочині (сучасна Польща) відбулася коронація і помазання галицько-волинського князя Данила Романовича королівською короною.
Коронація Данила Галицького папою римським Інокентієм ІV-им.
Данило Романович походив з династії Романовичів, відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. Правління Данила Галицького вважається періодом найбільшого економічного, політичного й культурного піднесення держави.
Папа Римський Інокентій ІV виношував ідею антитатарського хрестового походу, до якого прагнув долучити ряд європейських країн. Відтак звернув увагу на Галицько-Волинську державу, територія якої була однією з найбільших у Європі.
Традиційно вважається, що і Данило Галицький прийняв корону (після двох відмов) через необхідність боротьби з татарами. Однак не менше його цікавили й інші вектори зовнішньої політики: боротьба за австрійську спадщину (після смерті австрійсько-штірійського герцога Фрідріха ІІ) та землі литовців, прусів, ятвягів на півночі.
Посланець Інокентія ІV абат Опізо в 1253-му привіз до Дорогочина (тодішня західна околиця Галицько-Волинського князівства) королівські клейноди: корону, скіпетр і державу.
Важливим наслідком коронації стало надбання рівних прав із іншими коронованими особами Європи. За тодішньою традицією, королівський титул міг надати лише Папа Римський. Король не міг бути нічиїм васалом, а в разі нападу на його державу інші королі мали надати йому допомогу. Данило Романович отримав титул «короля Русі», а папська булла закликала володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Прусії до походу на татар під керівництвом Данила Галицького.
Втім, королівська корона не принесла бажаного. Безрезультатно завершилася боротьба за австрійську спадщину (син Данила Роман не став австрійським герцогом), ніхто не відгукнувся на відозви папи про хрестовий похід. Все це привело до охолодження відносин із Римом. Вже наступник Інокентія ІV папа Олександр ІV вороже ставився до Русі: погрожував Данилу Галицькому церковним прокляттям за відмову служити апостольському престолу, підбивав литовського короля Міндовга (коронувався в тому ж таки 1253-му) до нападу і дарував відпущення гріхів тевтонцям, які виступали проти русичів.
Щирими жартами, натхненням та творчим запалом запам’яталося засідання розмовного клубу «СловоТворення» його учасникам, що відбулося 7 жовтня у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека. Тема зустрічі – «Поезія з ароматом осені», спонукала наших гостей до спогадів про найприємніші моменти життя, пов’язані з цією порою, а поезії та лірична музика налаштували на спілкування та творчість.
Під час заняття ми читали та обговорювали поетичні рядки класиків та сучасних маловідомих поетів: Ліни Костенко, Василя Симоненка, Надії Красоткіної, Наталі Данилюк, Олександра Олеся, Сергія Губерначука та Юлії Олефір. Особливо зацікавили учасників вправи з усного малювання та римування, що сприяли не лише розвитку мовного чуття та творчого мислення, а й забезпечили чудову практику говоріння. Родзинкою зустрічі стали поетичні рядки наших учасників, якими вони поділилися з присутніми.
Дякуємо всім за позитивний настрій та активність! Наступна зустріч учасників клубу відбудеться 14 жовтня. Чекаємо на всіх, хто бажає цікаво провести час та перевірити своє граматичне чуття.
Приєднуйтеся до «СловоТворення» і вивчайте мову із задоволенням у колі однодумців!
Читати далі: Засідання розмовного клубу «СловоТворення» за темою «Поезія з ароматом осені»
