18 вересня 1929 року відбулося випробування першого вітчизняного зернозбирального комбайну, який був створений на запорізькому заводі «Комунар». Його випуск був здійснений завдяки праці колективу молодих інженерів заводу під керівництвом професора, вченого в галузях сільськогосподарського машинобудування та сільськогосподарської механіки, академіка Академії наук УРСР Василенка Андрія Овер'яновича.
За прототип взяв американський агрегат, він міг працювати з тракторами ХТЗ, «Сталінець», СТЗ.
На початку 1930 року заводом було виготовлено 10 перших комбайнів, а до кінця року загальна кількість вироблених комбайнів досягла 347.
З часом потужності заводу зростали і налагоджувалося їх власне виробництво, завдяки цьому вже не був потрібен експорт комбайнів з інших країн.
До Другої світової війни завод виробив 96 тис. комбайнів. Експорт комбайнів США припинили.
Зернозбиральними комбайнами збирали 97,1% усіх площ.
Після 1945 року конструкція комбайну була значно поліпшена — була детально досліджена роль відбійного бітера і соломотряса в процесі сепарації зерна, що дозволило істотно підвищити ефективність роботи зазначених вузлів. Крім того були проведені дослідження аеродинамічних властивостей грубого вороху, що суттєво покращило ефективність очищення зерна. На підставі зазначених досягнень у 60-ті роки були розроблені проекти високопродуктивних типів комбайнів СК-5 і СК-6.
Нечереда Борис Андрійович – український поет-шістдесятник. У 2000 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка (посмертно) за книгу споминів «Стежки-дороги».
Борис Нечерда народився 11 липня 1939 року в селі Ярешки Житомирської області. Закінчив кораблебудівний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту. Жив в Одесі, працював у різних газетах, був відповідальним секретарем Одеської організації СПУ.
Писати вірші почав ще будучи школярем. Протягом 1955-1958 рр. опублікував на сторінках газет більше двадцяти творів. У 1967 р. в одеському видавництві «Маяк» вийшла його перша поетична збірка із символічною назвою «Материк» й викликала чималий інтерес як у колег, так і в читачів. У 1998 р., вже по смерті поета, побачила світ збірка творів «Остання книга», упорядницею якої була донька. За життя Борис Нечерда випустив 12 книг поезії та один роман. По смерті поета Ліга українських меценатів, редакція журналу «Київ» і Одеська організація Національної Спілки письменників України заснували Літературну премію імені Бориса Нечерди.
Помер Борис Нечереда 11 січня 1998 року.
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека висловлює щиру подяку Державний архів Миколаївської області за передане до краєзнавчого фонду унікальне видання.
Четвертий том «Actus Notarius» відкриває дослідникам доступ до матеріалів фондів № 424 «Контора нотаріуса С. М. Шмакова, м. Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії» та № 425 «Контора нотаріуса А. Н. Томачинського, м. Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії». Видання містить анотації до документів, а фотокопії архівних матеріалів дозволяють не лише ознайомитися з їхнім змістом, а й побачити справжні свідчення минулого. За сухими на перший погляд архівними описами поступово вимальовується жива історія – історія людей, родин, майна, правовідносин і повсякденного життя. Саме тому довідник стане цінним інструментом для дослідників історії нотаріату, генеалогії, краєзнавства, соціально-економічної історії та для всіх, хто прагне дізнатися більше про минуле рідного краю або власної родини. Важливо, що четвертий том «Actus Notarius», як і попередні видання серії, оприлюднено на вебсайті Державного архіву Миколаївської області у форматі PDF. Це робить цінні архівні матеріали доступнішими для дослідників і всіх зацікавлених, незалежно від місця перебування.
Історія створення серії також заслуговує на окрему увагу. Ідея системного описування архівних фондів нотаріусів та нотаріальних контор започаткована у 2019 р. й належить колишній директорці Державного архіву Миколаївської області, нині директорці Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, докторці історичних наук Ларисі Левченко. Роботу над четвертим томом довідника розпочала співробітниця архіву, історик і мистецтвознавець Наталія Кухар-Онишко (1951–2020). Завершила підготовку видання головний спеціаліст – Оксана Потоцька. Завдяки цій послідовній і копіткій праці архівні документи отримують упорядковане представлення, а дослідники – надійний дороговказ до джерел, які допомагають відтворювати минуле.
Запрошуємо завітати до бібліотеки й ознайомитися з виданням!
