Коваль Г. П. Бажання літати / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 417 с.

Коваль Г.П. Бажання літати. Коваль Г.П. Бажання літати. Коваль Г.П. Бажання літати. 146 почуваючи тяги землі, яку апарат перемагає швидкістю не меншою як 60 кілометрів у годину. Не менше ніж Паск’є цікавив віденську публіку і капітан Бурі, який мав кинутися з аероплану на висоті 400 метрів з парашутом, вигаданим недавно Боне. Бурі виконав вже тричі цей досить небезпечний експеримент у Франції, і аспернський нещасливий випадок був дійсно тільки випадком. Парашут Боне, який в принципі конструкції являється парасолькою, повинен відкриватися при потребі автоматично, одним рухом руки авіатора; зложений він забирає небагато місця, так дорого на аероплані, і дуже легенький; він уміщується поза сідлом авіатора; шнурі його охоплювали шию і тіло Бурі. Коли апарат осягнув височну 400 метрів, Бурі скочив з аероплану, але висідаючи переплутав ліктем лівої руки шнури парашута і він. зачепившись за стерно височини, розірвався, причім зламалося і стерно; таким чином нещаслива пригода не минула і аероплан, на якім лишився Лемуан. З розірваним напіврозкритим парашутом Бурі перелетів в 45 секунд 400 метрів які відділяли його від землі; ці секунди були дуже тяжкими і для глядачів, де хто з них, найбільше звичайно жінки втратили свідомість; але парашут все ж урятував Бурі, його рани були навіть такими легкими, що з другого дня він міг вже в автомобілі з’явитися на авіаційному полі, а серед публіки пішла навіть чутка, що він знов стрибатиме з парашутом, але в дійсності Бурі повторить свої експерименти пізніше. Лемуан, який на щастя був викинутий з аероплану, коли той вдарився об землю, поломав собі ноги, але його життю не загрожує небезпека. Як літання вниз головою (на аероплані звичайно) так і винахід нового парашуту являються важними етапами в боротьбі людини з повітрям. Акробатство в повітрі це не самоціль, як заявив барон Паск’є кореспондентам, але воно має на його думку виховуюче значення для авіаторів і призвичаює їх цілком опанувати повітря. Парашут в його старій конструкції має за собою майже 300 літню давність; перший скористувався з нього Веранцо, після того ним користувалися досить часто акробати,