Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

209 209 М’ясні лавки з усіма при належностями та інструментами мали також утримуватися в чистоті й охайності, стіни лавок мали бути чисто вибілені вапном чи пофарбовані масляною фарбою, а прилавки, де кладеться м'ясо, оббиті цинком або покриті мармуром. Столи і інші дерев’яні пристосування потрібно частіше чистити і обливати водою. Всякі перегородки і ширми в м’ясних лавках не допускаються. При розділенні м’яса на частини, великі кістки повинні бути розпилюватися, а не роздроблюватися. М'ясо мало бути свіже, не худе і з достатнім прошарком жиру; колодки для рубки м’яса повинні бути із рівною поверхнею і щоденно до продажу вискоблюватися ножем. У весняні, літні і осінні місяці м'ясо мусили накривати чистим полотном. Суворо заборонялося тримати у м’ясних лавках одяг та інші сторонні предмети. М’ясники зобов’язувалися спілкуватися з покупцями ввічливо, беззаперечно відпускати те м'ясо, яке потрібно покупцям, в жодному разі не вимагати плати вище встановленої ціни. Зіпсовані м’ясопродукти до продажу не допускалися [44]. Подібні вимоги міська влада Генічеська висувала й до продавців рибою. Згідно відповідній постанові приміщення для торгівлі рибою мало утримуватися в чистоті; у кожній рибній лавці для цього слугували переріз чи балія з водою для умивання рук, покаті столи і лавки з жолобом, щоб розсіл чи рідкі часточки риби могли безперешкодно стікати в підставлену судину, стіл покривався промасленим полотном. Торговці повинні були закривати рибу чисти полотном і носити чисті фартухи. Після закінчення торгівлі рибні рештки мали бути вивезені, а полотно виполоскане морською чи прісною водою. Не дозволялося виливати розсіл на вулиці, площі чи берег моря і залишати посуд на місці торгу. При в’яленні, сушці й продажу риби заборонялося викидати нутрощі на берег моря і вулиці, а щоденно відвозити їх на човнах у море подалі від берега [45]. Постійно в полі зору міських дум і управ були заклади по продажу міцних напоїв, вина і пива, адже вони давали чималий прибуток до міської скарбниці. Так, Ананьївською міською думою не дозволялося відкривати в 1877 році питущі