Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

222 222 Однак міська управа наполягала на своєму рішенні й вирішила просити одеського градоначальника передати справу на обговорення особливого у міських справах присутствія. Присутствіє, поділяючи думку думи, що при забороні візникам роз’їзжати по місту для пошуку пасажирів, жителі віддалених частин міста будуть залишені можливості мати візника, визнає справедливим задля зручності для громадян не перешкоджати роз’їзду візників по місту, але, з іншого боку, беручи до уваги незручності й безпорядки, які можуть статися від цього, ухвалило виключений думою пункт 30 викласти в такій редакції: «Візникам, не зайнятим пасажирами, забороняється, роз’їзжаючи по місту, зупинятися поза місцями стоянок [4, арк. 84 – 87]. В Одесі займатися візничим промислом стало настільки вигідним, що до нього вдавалися особи, які не мали на це дозволу міської управи. Околоточний наглядач Петро Єпіфанов доповідав 15 лютого 1877 року міському голові М. А. Новосельському, що протягом восьми років спостерігав за візничим промислом і виявив, що значна частина візників належить до мешканців навколишніх сіл і не мають на дузі встановленого знаку на право візничого промислу і не оплачують до міської скарбниці відповідного збору [4, арк. 140]. Про це ж писав до міської управи 16 грудня 1877 року одеський поліцмейстер, який доповідав, що незважаючи на «на посилене переслідування поліції», по місту роз’їжджають несправні екіпажі без знаків, тому їх власники не можуть бути допущені до промислу на 1878 рік [4, арк. 157]. У зв’язку з цим, до Одеської міської думи був представлений проект змін і доповнень до постанови 1875 року про візничий промисел. Бляшані знаки пропонувалося замінити іншими з особливого металу, параграф 6 уточнити і викласти в такій редакції: «На поворотах вулиць і провулків, на мостах, при будь – якому скупченні людей і екіпажів, візники повинні їхати тихо, триматися при їзді правої сторони, не зупинятися посеред вулиці і при зустрічі і роз’їздах з екіпажами і возами дотримуватися обережності від зіткнення». Візникам – легковиками і ломовим заборонялося після виходу сідоків залишатися біля воріт і на перехрестях вулиць в очікуванні розрахунку з особами,