Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

224 224 Таблиця 2. 5. 2. Тарифи на візничий промисел у Миколаєві (листопад 1855 р.) [6, арк. 1 – 2]. Пункти призначення (час користування) Дрожки в руб. Брички в руб. Карети і коляски двокінні в руб. Карети і коляски однокінні в руб. В хорошу погоду В негоду В хорошу погоду В негоду В хорошу погоду В негоду В хорошу погоду В негоду Упродовж дня 4 5 3 3,5 6 7 За одну годину 0,4 0,5 0,3 0,4 0,7 0,9 В один кінець 0,25 0,3 0,2 0,25 За однокінну підводу до Копанів, з вагою вантажу до 20 пудів до Тернівки 0,75 1,0 За перевезення поранених до Пристані і Госпіталю на повозці 0,25 0,3 За перевезення 20 пудів вантажу по місту 1,0 За перевезення сажня дров 0,75 1,0 20 вересня 1900 року Миколаївська міська дума прийняла постанову про легкових та ломових візників. Легкові візники могли займатися візничим промислом лише по досягненню ними 18 років, якщо вони мали право по закону займатися промислами. Кожний охочий був зобов’язний запитати дозволу міської управи, потім представити до огляду призначеній міською управою особі увесь виїзд та за його схваленням приписатися обов’язково до однієї з встановлених